Вчора я нарешті взялася за антологію української фантастики "Змієві вали". Довго вони з докором дивилися на мене з полиці, а у вікно дивилися Змієві вали, між якими я живу. Не знаю, чого я так боялася. Чергової збірки, з якої можна читати тільки Жадана, але там нема Жадана? Та наче в змісті видно, що там аж чотири моїх улюблених письменники. П'ять, якщо рахувати Франка. Сім, якщо рахувати письменників, яких я люблю як перекладачів, а оригінальні їхні твори не читала. Словом, короткий звіт про перші 220 сторінок. Гоголь - пропустила, бо читала сто разів. Наумович - дуже мила казочка в дусі тих, що ми в піонерському таборі переповідали. Олекса Стороженко "Закоханий чорт" - чому ви всі мовчали, що він такий прекрасний?! Також питання: мені здається чи в фільмі "Пропала грамота" є прямі цитати звідти, а не з Гоголя? Франко - теж пропустила, сто разів читала."Потороча Хрипка" - дуже зворушливо, серйозно."Чия планета" - не здолала."Гавриловна" - добре написано, але вбивають котів! Я попередила."Мова Вавилону" - не здолала, Тараторіну все одно люблю. Єшкілев - прекрасно, прикольно, сатирично. Міхед - не зрозуміла, як і Донбас. Але дочитала. Продовжуємо.