Відвідування і слідування.

Це дві умовні категорії способу життя багатьох християн. Відвідування — це про регулярність. Слідування — це про постійність. Відвідування — це про релігійні дії. Слідування — це про християнський світогляд. Відвідування — це процедури. Слідування — це процес. Відвідування — це про незалежність. Слідування — це про відповідальність. Відвідування — це про події і дії. Слідування — це про Особистість і стосунки. Слідування — це про любов. Є багато сімей, де чоловіки живуть в режимі відвідувача. Прийшов додому з роботи. Поїв. Повтикав в інтернеті. Поспав. Пішов на роботу. Не дивно, що дружина тоді не відчуває себе улюбленої. Це не про спільне слідування. Є багато церков, де люди відвідують зібрання щонеділі, молитовні вечори, біблійну групу. Але це не торкається їхнього серця. Це не змінює їх. Це не веде до глибших стосунків і кращого характеру. Не веде до служіння іншим. Відвідування стає деструктивним, коло воно бере в свої рамки слідування. Відвідування є добрим і потрібним, допоки воно є в рамках слідування. Ісус не каже: «заходь, як будеш мати можливість». Ісус каже: «слідуй за Мною». Хто ти, відвідучач чи послідовник?