в раю говорять суржиком | у травні був мій перший зідзвон з американським волонтером по програмі...

у травні був мій перший зідзвон з американським волонтером по програмі ENGin (для українців, які хочуть покращити свої розмовні навички).чи хвилювалася я тоді? так!боялася, що мені не вистачатиме слів та нам не буде про що говорити. боялася не тільки за свою англійську, а й за те, що цьому stranger буде зі мною нудно.вже більше ніж півроку ми зустрічаємося у скайпі кожного тижня. говоримо про все на світі: про війну, подорожі, відносини, расизм, різдвяні серії «Друзів», фемінізм, фільми, тіндер, похмілля…ці розмови для мене дуже важливі й цілющі. я бачу, як Keith щиро радіє моїм маленьким перемогам та засмучується, коли щось не виходить. так само і я. чи вважаю я його другом? так!сьогодні у Keith день народження. він згадав про це на початку розмови, після того, як ми обмінялися привітаннями. через різницю в часових поясах я бажаю йому good morning, а він мені good evening.потім я сказала, що, на жаль, не підготувала смішну привітальну листівку, але все ж змогла знайти слова, які хотілося сказати йому в цей день.це були звичайні побажання, але від усього серця. Keith заплакав.чи розчулило це мене? дуже.ось це усвідомлення, що в іншій частині земної кулі є люди, які по-спражньому цінують спілкування з тобою. яким нічого від тебе не треба, окрім того, що ти сам хочеш їм дати. ось це усвідомлення, що завжди і скрізь можна знайти soulmate.далі була довга розмова. ми говорили про те, як Keith буде святкувати день народження і про мої плани на найближчий місяць. обговорювали Різдво, Санту, Діда Мороза та стендапи, якими обмінювалися до цього. як завжди, жартували. в кінці він ще раз сказав, що наші розмови — велика й важлива частина його життя і він дуже цінує це.just like me, Keith.just like me.