в раю говорять суржиком | мені дуже цікаво спостерігати за людьми в контексті мови. які слова во...

мені дуже цікаво спостерігати за людьми в контексті мови. які слова вони обирають, як формують речення, наскільки вдало їм вдається передати думки.ще з часів написання дипломної роботи я памʼятаю гіпотезу лінгвістичної відносності — про те, що не лише зовнішня реальність формує мову в різних культурах, а й сама мова визначає погляд носіїв на зовнішню реальність. тобто задає картину світу.мене це взагалі розйобує. бо я дуже відчуваю наскільки український варіант моєї особисті відрізняється від англійського варіанту. окрім бісячого факту, що мені треба перекладати такі звичні слова як манна каша, оса, відрижка, опариші, горобець… я ловлю себе на думці, що ангійською я не просто по-іншому формую думки, у мене взагалі ІНШІ думки.вже майже два роки англійська переважає в моєму оточенні. іноземною мовою мені доводиться казати те, що я ніколи в житті не говорила рідною. можливо, це все через нові досвіди. бо раніше я все таки жила дуже одноманітне життя. незважаючи на те, шо постійно була пʼяна ахахчасто мені стає сумно через це. типу якого хуя я проживаю класні моменти й мушу весь час копирсатися в голові в пошуках потрібного слова. вони ще й не завжди там присутні, якщо чесно. підручники Карпюк не готували мене до реальних розмов. помітила також, що англійською мені легше сказати такі фрази:— це мені не подобається— мені буде дискомфортно— я не в захваті від цієї ідеї — ти був чуйним, але не співчутливим— я не хочу туди йтиздається, що в моєму укр. вокабулярі таких фраз ніколи й не було. там у мене зовсім інші дефолтні налаштування. на жаль, не завжди, ті, які мені подобаються.короче, досі бішусь, що мене ніколи не зрозуміють у виразах йопкерний мопкель, дебіл, дрантя, хавчик… (ТАК, я філолог)але з іншого боку радію, що відкриваю нові свої сторони й по-іншому доповнюю свою картину світу. і вчу англійську далі. чого бажаю й вам 💋