в раю говорять суржиком | кіт, з яким я живу, постійно жує шнурки від моїх кросівок. придумала ж...

кіт, з яким я живу, постійно жує шнурки від моїх кросівок. придумала жарт, що це він від життя зі мною хоче на них повіситися)))купила йому нову іграшку, мишу. на етикетці корявим перекладом на російську написано: эта игрушка прочная, но не несокрушимая. думаю: тю, та це ж про мене. невже я миша?!читаю опис шампуню: with tea tree shampoo, invigorating ingredients rejuvenate each tress while washing away the previous day. you're left with something rich, something clean, something incredibly stimulating for hair and mind. think about it.ну так, ще над чарівними властивостями шампуню я не думала. мені ж треба просто помити голову, а не змивати вчорашній день. але можливо треба й його змити також. шо ж там мєлочитися, прожили вже…замовляю кавомашину мамі на день народження. майже впевнена, що нею не будуть користуватися. як і пароваркою, мʼясорубкою, блендером і усіма штуками, які я купувала радше для свого спокою. кожного року запитую «що тобі подарувати?» і кожного року чую «нічого, у нас все є». думаю: та це ж було вже. ну й мене не проведеш, я була у вас вдома 😆там є мої щоденники за всі шкільні роки, сумочка, з якою я ходила в літній табір в четвертому класі, сервант з купою посуду, яким ніхто не користується, непрацюючі навушники та зарядки зібрані за все життя й телефони усіх членів родини… бо «ну може пригодиться, хай лежить»думаю: це ж треба, як мінімалізм та максималізм поєднується у батьках. давньогрецькі філософи зламали б голову, якби трохи пожили у моєму селі. а потім почали би палити свої трактати у грубі, щоб хоч трохи зігрітися взимку. але я читала десь, що потреби не ієрархічні, а контекстуальні. я от в цих контекстах лише і живу, мені піраміда маслоу до одного місця. вже другий рік відкладаю момент консультації з бухгалтером щодо єбучих португальських податків, але ніколи не відкладаю задоволення від свіжозмеленої оверпрайсд кави.думаю: ну ти, Маріночка, якби каву не пила, то думала би про податки вже на своїй віллі на березі океану.минулого тижня я прийшла в офіс в настільки жахливому моральному стані, шо мені сказали не приходити аж до наступного тижня. Аліночка питає: «відчуваєш, що цей тиждень відпустки тобі щось дав?»а я думаю: та що він мені міг дати, якщо навіть шампунь забирає у мене вчорашній день. хто мені може щось дати, окрім мене самої?у світі успішного успіху якось не прийнято говорити, що у тебе немає сил витерти дзеркало в кімнаті та випрати постіль.виходиш на вулицю і таке відчуття, ніби у всіх все нормально, всі справляються. і тільки ти не можеш вдягнути ковдру в пододіяльник і просто кладеш їх одне на одне. кажуть, що не треба порівнювати себе з іншими, краще із собою в минулому.хуй знає, як я жила раніше. ну але якщо до цього моменту добралася, значить все нормально, справляюся. їдемо далі 🤙🏼