Продовольча безпека світу: що зміниться, якщо українське продовольство не дійде до споживача?

🌾 16 жовтня — Всесвітній день продовольства. Цього року я б говорив про нього не стільки як про дату в календарі, скільки як про привід поставити конкретне запитання: що відбувається зі світовим продовольчим ринком, коли один із його важливих постачальників втрачає можливість нормально експортувати свою продукцію?

Україна планувала експортувати в поточному маркетинговому сезоні близько 64 млн тонн агропродукції. Але через обмеження роботи морських портів, російські удари по портовій та складській інфраструктурі й недостатню пропускну спроможність альтернативних маршрутів ситуація суттєво ускладнилася.

За оцінками Міністерства аграрної політики, якщо ці обмеження збережуться, понад 30 млн тонн продукції можуть не потрапити на зовнішні ринки. Потенційні втрати доходів українських аграріїв можуть перевищити $10 млрд. А додаткова вартість логістики сягає €50 на тонні продукції. Це вже не просто проблема експорту — це ризик того, що виробники не матимуть достатньо коштів для фінансування наступного виробничого циклу.

А тепер подивімося на ситуацію ширше.

За даними ФАО, у вересні 2026 року світові ціни на зернові були на 17,2% вищими, ніж рік тому. Серед причин — логістичні обмеження в Чорноморському регіоні, погодні ризики та скорочення доступної експортної пропозиції на окремих ринках.

Світ не залишиться без зерна лише через скорочення українського експорту. Але продовольство не переміщується між країнами миттєво й без додаткових витрат.

Коли один із постачальників не може виконати свої зобов’язання, імпортерам доводиться шукати інших партнерів, перебудовувати логістику, конкурувати за доступні обсяги. Змінюються торговельні потоки, зростають витрати, а ризики подорожчання продуктів переходять від міжнародного ринку до кінцевого споживача.

Найуразливішими залишаються країни, які значною мірою залежать від імпорту продовольства й мають обмежені фінансові можливості. Для них навіть відносно невелике зростання цін може означати меншу доступність базових продуктів для населення.

Саме тому питання українського аграрного експорту не можна розглядати виключно як нашу внутрішню економічну проблему.

Важливо, що це розуміють і на рівні державної політики. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький проводить переговори з європейськими партнерами, порушує питання підтримки українського експорту на засіданнях Ради ЄС з питань сільського господарства та рибальства, шукає можливості компенсувати додаткові логістичні витрати.

Україна намагається донести до міжнародних партнерів просту річ: збереження українського аграрного виробництва та відновлення повноцінного експорту відповідають не лише нашим інтересам, а й інтересам країн, які залежать від стабільних постачань продовольства.

На мою думку, міжнародна підтримка має бути не декларативною, а практичною. Йдеться про безпеку судноплавства, відновлення повноцінної роботи морських портів, розвиток альтернативних маршрутів і механізми компенсації надзвичайних логістичних витрат.

Водночас Україна повинна працювати над власною стійкістю: розвивати переробку, диверсифікувати експортні ринки, інвестувати в зберігання продукції та технології, які дають змогу ефективніше використовувати ресурси.

🌍 Всесвітній день продовольства нагадує нам, що за кожною цифрою експорту стоїть значно більше, ніж економічний показник. Це доступність продуктів, стабільність міжнародної торгівлі, доходи фермерів і можливість країн забезпечувати своїх громадян.

Україна продовжує виконувати свою роль у цій системі навіть під час повномасштабної війни. Але її подальша спроможність забезпечувати світ продовольством залежить не лише від українських аграріїв. Вона залежить і від того, наскільки міжнародна спільнота готова допомогти зберегти умови, за яких це виробництво може працювати.