Прийняв пропозицію міністра оборони приєднатися до його команди на посаді радника міністра. Всі розуміють, що сучасна війна – це війна розумів і технологій.Я вірю, що Федоров і наша команда, частиною якої я став, зможуть досягти значних результатів у цій складній сфері. Я постійно буваю на фронтах, спілкуюся з солдатами та офіцерами, знаю всю проблематику армії. Мені довіряють багато військових нашої країни. До мене надходить найрізноманітніша інформація з перших рук. За горизонтальними зв'язками я давно працюю з усіма відомствами і структурами. Моє коло спілкування – це найрозумніші і найтолковіші люди країни, як серед військових і силовиків, так і серед розробників і виробників.Чого мені не вистачало? Швидкої і результативної реакції військового керівництва країни на мої пропозиції, ідеї і побоювання. Весь цей час у багатьох технологічних напрямках ми не випереджали противника, а тягнулися за ним. Бюрократія, байдужість, лобіювання чиїхось інтересів не давали нам динамічно розвиватися. Чому ворог багато чого робить швидше за нас? Чому він миттєво масштабує наші ж рішення швидше за нас? Може, щось у нас не так і нарешті пора це змінювати?Звичайно, вся система буде чинити опір змінам і нам буде складно, але я вірю, що у команди Федорова все вийде. З радістю та оптимізмом приступаю до виконання своїх обов'язків.