📝Нотатки з Книжкового АрсеналуПерекладачка та літературознавиця Ярослава Стріха каже, що межі між високою та нижчими полицями доволі розмиті. Можна сказати, що низькою полицею є формульні жанри, але й Умберто Еко у своїх текстах використовує передбачувані закони жанру. Тому часом це суто маркетингова категорія. Ярослава Стріха згадує, що пізні тексти Стуса, написані у таборах, у той час читали десятки людей, а сьогодні — сотні тисяч, якщо не мільйони. Тобто, недочитаність спершу не означає, що текст не стає частиною канону і «високої полиці».Роксоляна Свято зауважує, що формулювання «висока полиця» — це ще й про те, що складніші книжки читає менше людей, тому вони часто потрапляють на високі полиці книгарень, до якої ще треба цілком фізично дотягнутися. Маркетинговим ходом це стає тоді, коли читання стає модним. Перекладачка та літературознавиця уточнює, що ті тексти, які для нас вже є «високою полицею» у час написання були цілком жанровими, зрозумілими масовому тодішньому читацтву. А сьогодні нам вже потрібно відновлювати ті контексти, тому й текст «складнішає».З дискусії «З чого народжується “висока полиця”?»