ШКОЛА ЮШКОВСЬКОЙ

ЧОМУ ОРГАНІЗМ ПРАГНЕ ПОВЕРНУТИ ВТРАЧЕНУ ВАГУ?У XXI столітті ожиріння є однією з головних причин розвитку хронічних захворювань і передчасної смертності.Але є парадокс.Наш організм досі живе за законами кам’яного віку, коли найбільшою загрозою був не надлишок їжі, а голод. Саме тому він набагато краще захищає свої жирові запаси, ніж позбавляється їх.Після схуднення організм не сприймає втрату ваги як перемогу. Навпаки, він запускає механізми, спрямовані на її повернення:- посилюється відчуття голоду;- слабшають сигнали насичення;- знижується витрата енергії навіть у стані спокою (адаптивний термогенез);- головний мозок стає більш чутливим до харчових стимулів.Саме розуміння цих механізмів стало справжнім проривом у лікуванні ожиріння. Останніми роками з’явилися сучасні препарати на основі інкретинів (GLP-1), які впливають не лише на апетит, а й на біологічні механізми регуляції маси тіла.Але виникло ще одне важливе запитання.Що відбувається після завершення лікування?Відповідь дали великі міжнародні клінічні дослідження.У дослідженні STEP 1 Extension після припинення терапії сучасними препаратами для лікування ожиріння учасники протягом року повернули близько 67% втраченої маси тіла, а разом із нею почала втрачатися й частина досягнутих метаболічних переваг.Подібні результати були отримані й у дослідженні SURMOUNT-4, де після припинення лікування також спостерігалося поступове повернення маси тіла. А нещодавній систематичний огляд 2025 року, який об’єднав результати кількох клінічних досліджень, підтвердив: без довготривалої стратегії підтримки значна частина втраченої ваги з часом повертається.Чи означає це, що лікування GLP-1 препаратами неефективне?Ні.Це лише підтверджує те, що сучасна медицина вже добре знає: ожиріння — це хронічне рецидивуюче захворювання. Повернення ваги після завершення лікування — це не прояв слабкої сили волі, а очікувана біологічна відповідь організму.Що допомагає зберегти результат?- не припиняти лікування самостійно — рішення має приймати лікар;- не допускати втрати м’язової маси: регулярно виконувати силові вправи;- забезпечувати достатнє споживання білка;- підтримувати щоденну фізичну активність;- працювати з харчовою поведінкою, якістю сну та рівнем стресу;- за потреби — разом із лікарем розглядати довготривалу підтримувальну терапію.Ваш організм не «зраджує» вас — він просто працює так, як його сформувала еволюція. Саме тому перемога над ожирінням — це не короткий спринт, а довгострокова стратегія. Питання вже не в тому, як швидко схуднути, а в тому, як зберегти результат на роки.📚 Дослідження, на які спирається цей допис:• Wilding JPH, et al. Weight regain and cardiometabolic effects after withdrawal of semaglutide: the STEP 1 trial extension. Diabetes, Obesity and Metabolism. 2022.• Jastreboff AM, et al. Tirzepatide Once Weekly for the Treatment of Obesity (SURMOUNT-4). JAMA Internal Medicine. 2024.• Quarenghi M, et al. Weight Regain After Liraglutide, Semaglutide or Tirzepatide Discontinuation: A Systematic Review. 2025.

ЗАПАХ СТАРОСТІ: ЩО НАСПРАВДІ ВІДЧУВАЄ НАШ НІС? Напевно, ви також помічали той особливий запах, який іноді зустрічається в оселях наших бабусь і дідусів.Не запах парфумів. Не запах меблів. І не наслідок недостатньої гігієни, як багато хто думає.Виявляється, у цього явища є цілком наукове пояснення.Більше того, так званий «запах старості» пов’язаний не стільки з віком, скільки зі змінами, які відбуваються в організмі під час старіння.Саме в цей час змінюється гормональний фон, склад шкірного сала, посилюються процеси окиснення жирів і збільшується утворення речовини з назвою 2-ноненаль, яку вважають одним із джерел характерного вікового запаху.З біохімічної точки зору 2-ноненаль є маркером вікових змін ліпідного обміну шкіри. Його утворення пов’язане з процесами оксидативного стресу, які посилюються під час старіння та гормональної перебудови. Саме тому сьогодні його розглядають не лише як компонент характерного запаху, а й як один із проявів біологічного старіння організму.Але ось що мене як лікаря цікавить найбільше.Справа не у віці.Справа у тому, як ми старіємо.Тому що на утворення цього запаху впливають не лише гормони, а й рівень фізичної активності, якість харчування, кількість м’язової маси, наявність інсулінорезистентності, якість сну та навіть рівень хронічного стресу.І саме тому одна жінка у 60 років буквально випромінює здоров’я та свіжість, а інша вже після 45 починає помічати зміни, які прийнято списувати на вік.І тут є дуже хороша новина.На відміну від дати народження в паспорті, на більшість факторів, які формують наш біологічний вік, ми можемо впливати.Тому що справжня молодість — це не відсутність зморшок.Це низький рівень запалення, сильні м’язи, здоровий метаболізм, достатня кількість енергії та бажання жити активно.Саме тому в медицині longevity ми говоримо не про боротьбу зі старістю.Ми говоримо про те, як зробити так, щоб у 60, 70 і навіть 80 років людина продовжувала пахнути життям.І, погодьтеся, це набагато приємніше, ніж пахнути віком.Тому моя рекомендація проста: інвестуйте не в маскування запаху, а в здоров’я. Силові тренування, білок, сон, контроль інсулінорезистентності та грамотний менеджмент менопаузи працюють значно ефективніше, ніж найдорожчі парфуми )))

«ХАРЧОВИЙ ШУМ»: ЧОМУ ДЕЯКІ ЛЮДИ ДУМАЮТЬ ПРО ЇЖУ ПОСТІЙНО?Останніми роками разом із появою сучасних препаратів для зниження ваги — у медицині активно обговорюють новий термін: «харчовий шум» (food noise).Пацієнти описують його по-різному:«Я постійно думаю про їжу».«Щойно поснідав — уже планую обід».«Не голодний, але весь час хочеться щось пожувати».«Я втомився постійно контролювати себе».Це не слабкість характеру.І не відсутність сили волі.Харчовий шум — це постійний внутрішній діалог мозку з їжею.Сьогодні ми знаємо, що регуляція апетиту набагато складніша, ніж проста формула «менше їж — більше рухайся».У цьому процесі беруть участь:• центри голоду і насичення в головному мозку;• дофамінова система винагороди;• інсулін;• лептин;• грелін;• гормони кишечника, зокрема GLP-1.Саме тому дві людини можуть сидіти за одним столом і мати абсолютно різний досвід.Одна після обіду спокійно повертається до своїх справ.Інша продовжує думати про десерт, перекус, вечерю та те, що лежить у холодильнику.Цікаво, що багато пацієнтів, які отримують сучасну терапію семаглутидом або тирзепатидом, описують не лише зниження апетиту.Вони кажуть:«У голові стало тихіше».«Я вперше за багато років перестав думати про їжу щохвилини».«Мені стало легше приймати рішення».«Я більше не веду постійні переговори із холодильником».І це може бути одним із найважливіших ефектів сучасної метаболічної терапії.Адже справжня мета лікування ожиріння — не зробити людину голодною.Мета — відновити нормальну роботу систем, які регулюють голод, насичення та харчову поведінку.Коли харчовий шум стихає, людина починає витрачати енергію не на боротьбу з їжею, а на життя.І саме тоді лікування ожиріння перестає бути боротьбою із вагою та стає відновленням метаболічного здоров’я.А ви чули термін «харчовий шум»? Чи знайомі вам такі відчуття?#ХарчовийШум #GLP1 #Семаглутид #Тирзепатид #МетаболічнеЗдоровя

GLP-1 ПІСЛЯ ХАЙПУ: ЩО НАСПРАВДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В МЕТАБОЛІЧНІЙ МЕДИЦИНІСемаглутид і тирзепатид поступово перестають бути просто «препаратами для зниження ваги».Останні великі клінічні дослідження демонструють, що сучасна інкретинова терапія впливає значно ширше:на серцево-судинний ризик, печінку, нирки, системне запалення, обструктивне апное сну та навіть темпи метаболічного старіння.Сьогодні ми вже бачимо, що:• GLP-1 терапія може знижувати серцево-судинні ризики навіть у пацієнтів без цукрового діабету• покращувати перебіг MASH (метаболічно асоційованого стеатогепатиту)• впливати на інсулінорезистентність і системне запалення• зменшувати вираженість обструктивного апное сну• покращувати кардіометаболічні показники незалежно від самої цифри на вагахІ зараз з’являються ще цікавіші дані.На DDW 2026 (Digestive Disease Week, Chicago) були представлені результати великого ретроспективного аналізу понад 92 000 пацієнтів із ожирінням, де терапія семаглутидом і тирзепатидом асоціювалася зі статистично значущим зниженням загального ризику розвитку онкологічних захворювань.Особливо цікаво:у пацієнтів, які отримували інкретинову терапію, ризик розвитку раку шкіри був приблизно на 25% нижчим порівняно з контрольною групою.Поки що це не означає, що GLP-1 препарати є «захистом від раку».Але це дуже важливий сигнал про те, наскільки глибоко метаболічна дисфункція пов’язана із системним запаленням, інсулінорезистентністю, ожирінням та онкоризиками.Саме тому сучасна метаболічна медицина — це вже не історія про «уколи від ожиріння».Це комплексний підхід до здоров’я, у якому лікар працює не лише з вагою, а й одночасно з:метаболізмом,харчуванням,м’язовою тканиною,гормональними механізмами,поведінкою,сном,рівнем стресута біологічним віком пацієнта.Це означає, що ми зараз спостерігаємо одну з найсерйозніших трансформацій медицини ожиріння за останні десятиліття.На основі публікацій New England Journal of Medicine (NEJM), результатів програм STEP, SURPASS, SURMOUNT, FLOW, SYNERGY-NASH та даних DDW 2026 - Kilani Y. et al. (2026). Tu1773 Tirzepatide and semaglutide and cancer risk: A propensity score-matched analysis of 92,284 patients.

28 травня — Міжнародний день здоров’я жінокЦе не просто дата в календарі. Це — нагадування:жінка має право бути здоровою.Не тоді, коли “залишиться час” — а завжди.Особливо сьогодні, коли українки тримають на собі фронт, тил, дітей, дім, роботу і власне серце — все в одному ритмі.💬 А тепер чесно:• Скільки разів ти відкладала похід до лікаря?• Їла поспіхом залишки з дитячої тарілки?• Пропускала сон, тренування, воду, сніданок — бо “так треба”?• Відчувала втому, яка не минає навіть після вихідних?Жіноче здоров’я — це не тільки про репродуктивну систему.Це про гормональний баланс, вагу, сон, психіку, енергію, щитовидну залозу, кишечник, рівень вітаміну D і, пробач, регулярний стілець.🔻 Найпоширеніші проблеми жінок сьогодні:– хронічна втома і емоційне вигоряння– порушення менструального циклу– зайва вага, набряки, інсулінорезистентність– тривожність, безсоння, панічні атаки– дефіцити заліза, вітаміну D, магнію, омега-3– відсутність фізичної активності– і, звісно, “я якось потім, мені зараз не до себе”Але саме зараз — до себе. Бо якщо не ти — то хто?🩺 Регулярні чекапи, профілактика онко, перевірка гормонів, контроль тиску і ваги — це не розкіш. Це мінімальний список речей, які рятують не лише тіло, а й майбутнє.🥗 Харчування — не знецінена тема. Недоїдання, переїдання, перекуси на бігу — і маємо гормональний дисбаланс, порушення обміну речовин і «я просто втомилась жити».🤸‍♀️ Фізична активність — не про “качати попу до літа”. А про здорове серце, кістки, мозок і настрій.Навіть 30 хвилин ходьби — це вже інвестиція в довге активне життя.🧠 Психічне здоров’я — частина загального здоров’я. Жінка не “істеричка”, не “перепрацьована” — вона виснажена. І має право на підтримку. У рамках ПМГ зараз доступна допомога психолога безоплатно у багатьох медичних закладах.📣 Не геройствуй. Перевіряй. Обирай себе — не після всіх, а першою.Бо жінка, яка дбає про себе — не егоїстка. Вона мудра.

ВІСЬ «КИШКІВНИК–МОЗОК»:ЧОМУ ВАШ НАСТРІЙ МОЖЕ ПОЧИНАТИСЯ НЕ В ГОЛОВІВісь «кишківник–мозок» — одна з найважливіших систем адаптації організму, про яку ще 10–15 років тому говорили переважно на наукових конференціях.Сьогодні ж ми все частіше бачимо її прояви у щоденній клінічній практиці.Кишківник — це не лише орган травлення.Це складна нейроендокринна та імунна система, яка постійно взаємодіє з головним мозком через:• блукаючий нерв• гормони стресу• цитокіни• мікробіом• нейромедіаториУ стінці кишківника знаходиться ентеральна нервова система — понад 100 мільйонів нейронів.Недарма її називають «другим мозком».Саме тому хронічний стрес майже ніколи не залишається лише «в голові».Він змінює моторику кишківника, проникність слизової оболонки, склад мікробіому, рівень запалення та навіть харчову поведінку.Спазми.Здуття.Синдром подразненого кишківника.Нудота.Порушення апетиту.«Заїдання» тривоги або повна втрата відчуття голоду.І це не перебільшення та не «психосоматика» у побутовому розумінні.Це — нейрофізіологія.Особливу увагу сьогодні приділяють серотоніну.Близько 90% серотоніну синтезується саме в кишківнику.Так, його функції набагато складніші за популярне визначення «гормон щастя», але саме серотонін бере участь у регуляції:• настрою• тривожності• сну• больової чутливості• апетиту• адаптації до стресуТому сучасна медицина дедалі частіше розглядає тривожність, хронічну втому, порушення сну та проблеми з харчовою поведінкою не ізольовано, а як частину єдиної системи.Іноді організм кричить через кишківник про те, що нервова система вже давно працює на межі.А ви помічали, як стрес впливає саме на ваш шлунково-кишковий тракт?#кишківникмозок #мікробіом #серотонін #ментальнездоровя #нейрофізіологія

ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ: КОЛИ ОРГАНІЗМ «ГОВОРИТЬ» ЧЕРЕЗ ДЗЕРКАЛОПродовжуємо розмову про інсулінорезистентність — тему, яка, судячи з ваших реакцій, викликала дуже великий інтерес.І це абсолютно логічно.Бо це той стан, який може роками залишатися «без діагнозу», але при цьому активно впливати на самопочуття, вагу і зовнішність.Ми звикли орієнтуватися на аналізи.Але є нюанс: інсулінорезистентність часто стає помітною раніше, ніж змінюються лабораторні показники.Організм не мовчить.Він просто говорить іншою мовою — зовнішніх змін і відчуттів.На що варто звернути увагу:1. потемніння шкіри у складках (шия, пахви, під грудьми)— це не «пігментація з віком», а реакція шкіри на хронічно підвищений інсулін2. дрібні папіломи, які почали з’являтися «ні з того ні з сього»— інсулін стимулює ріст тканин, і шкіра це швидко «показує»3. живіт, який «живе окремим життям»— навіть при відносно нормальній вазі, але з накопиченням вісцерального жиру4. сонливість, втома, «накриває після їжі»— класичні коливання глюкози та інсуліну5. постійне бажання щось перекусити— і тут справа не у силі волі, а в порушенні регуляції апетиту6. тяга до солодкого або «швидкої енергії»— коли організм буквально просить швидкі вуглеводи7. складно схуднути, навіть якщо «їм небагато»— один із найчастіших сигналівЗвучить знайомо?До ілюстрації я додала чек-лист із моєї книги 📕 «Жіноче тіло 2.0» — це простий спосіб подивитися на себе уважніше і зрозуміти, чи є підстави думати про інсулінорезистентність вже зараз.І хороша новина — на цьому етапі на нього ще можна реально вплинути.У книзі «Жіноче тіло. Інструкція для застосування 2.0» я детально розбираю:як побачити ці сигналияк їх правильно інтерпретуватиі що з цим робити без крайнощів і «чарівних рішень»Детально тут:https://professorolga.in.ua/zhinoche-tilo-2/

ЯК ВИЛІКУВАТИ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ?Це, мабуть, найчастіше питання, яке я отримую.І не тому, що інсулінорезистентність — нова проблема.А тому, що навколо неї сформувався ідеальний шторм:аналізи «на інсулін», чек-листи з інтернету і обіцянки швидких рішень.Почнемо з головного.Інсулінорезистентність — це не окреме захворювання.Це метаболічний стан, при якому тканини (печінка, м’язи, жирова тканина) знижують чутливість до інсуліну.У відповідь підшлункова залоза підвищує його секрецію.Деякий час це працює.А потім — ні.Є «золотий стандарт» в медичній науці для виявлення цього стану — еуглікемічний гіперінсулінемічний кламп.Але в реальному житті ми його не використовуємо (У клініці — непрямі маркери:Глюкоза натще:< 5.6 ммоль/л — норма5.6–6.9 — порушення≥ 7.0 — діабет (підтвердити)Інсулін натще:2–10 мкОд/мл — умовна норма10–12 — гіперінсулінемія15 — часто супроводжує ІРHOMA-IR:< 2.0 — добре2.0–2.5 — початкові зміни2.5 — ІР ймовірна3.0 — клінічно значущаHbA1c:< 5.7% — норма5.7–6.4% — предіабет≥ 6.5% — діабетГлюкозотолерантний тест (2 год):< 7.8 — норма7.8–11.0 — порушення≥ 11.1 — діабетВажливо:інсулінорезистентність — це не одна цифра.Це контекст!Можна мати нормальну глюкозу і вже підвищений інсулін.Це рання стадія компенсації.І навпаки — нормальний інсулін при високій глюкозі — це вже виснаження.Та як вилікувати інсулінрезистентність?Ніяк.І ось тут важливо не закрити цей допис)Бо інсулінорезистентність — це адаптація.Організм знижує чутливість до інсуліну у відповідь на:— надлишок енергії— часту стимуляцію інсуліну— низьку рухову активність— хронічний стрес— порушення снуЦе не поломка, не хвороба.Це відповідь.Тому потрібно не «вилікувати», а відновити чутливість тканин.1. Енергетичний дефіцит Без нього не працює нічого.2. М’язова тканина Скелетні м’язи — головний утилізатор глюкози. Тренування підвищують інсулінчутливість навіть без схуднення.3. NEAT Рух протягом дня часто важливіший за одне активне тренування на тиждень.4. Сон Недосип — прямий шлях до інсулінорезистентності на гормональному рівні.5. Харчування Не «заборонити вуглеводи», а контролювати: — кількість — частоту — якість6. Зниження ваги Навіть -5–10% змінює метаболізм.І тільки після цього можуть з’являтись:— медикаменти (за показами)— нутрицевтики (як допомога)Друзі, Інсулінорезистентність не лікують таблеткою.Її реверсують зміною метаболічного середовища.Або не реверсують.І тоді вона дуже спокійно переходить у цукровий діабет 2 типу.Продовжуємо тему інсулінорезистентності? Розберемо, що реально працює, а що — красивий міф?

ЇСТИ І НЕ ТОВСТІШАТИ: УРОКИ З ІТАЛІЇ 🇮🇹🍝🍕Завтра вранці я вилітаю з аеропорту Рима додому і ловлю себе на думці: майже кожен другий запит у цій подорожі звучав однаково — «як вони тут їдять пасту і піцу і не набирають вагу?»Відповідь, як це часто буває в медицині, не романтична, а цілком фізіологічна.Перше — порції.Тут паста не існує у форматі «ще трохи зверху». Це помірна, чітка порція без перевантаження метаболічних механізмів.Друге — структура тарілки.Паста рідко «сама по собі». До неї додаються овочі, білок, жири — і це вже інша глікемічна відповідь, інший рівень насичення.Третє — відсутність автоматичного доїдання.Тут не їдять «бо є». Тут їдять до моменту, коли достатньо.І, як не дивно, організм за це вдячний.Четверте — темп.Їжа — це процес, а не фоновий шум між справами.А швидкість прийому їжі, нагадаю, напряму впливає на сигнали насичення. (Так, ті самі, які ми так любимо ігнорувати.)І ще один нюанс, який складно виміряти, але легко відчути.Італійці живуть у стилі al dente.Не тільки готують так пасту — вони так живуть.Al dente означає трохи недоварену пасту, яка повільніше перетравлюється, не дає різких стрибків глюкози й інсуліну — а отже, довше зберігає відчуття ситості і зменшує ризик переїдання.А ви знали, що класична італійська паста — це твердi сорти пшениці (durum wheat), часто з більш грубою структурою.Вона має нижчий глікемічний індекс, повільніше засвоюється і довше дає відчуття ситості.Тобто це не ті макарони, які «злітають» у кров за 20 хвилин і залишають вас голодними ще швидше.І тепер найважливіше:паста і піца не роблять людей вгодованими.Це робить хаос у харчуванні.Італійки не їдять менше.Вони їдять структуровано.А я, як дисциплінований дослідник власного метаболізму, завтра стану на ваги — і обов’язково поділюся своїм результатом кулінарної відпустки)

GLP-1 сьогодні сприймається як швидке рішення.Як інструмент, який нібито сам по собі здатен змінити тіло.І частково це правда.Він дійсно знижує апетит, впливає на відчуття насичення, приглушує той самий «харчовий шум», який роками заважає людині тримати контроль.Але є нюанс, про який не дуже люблять говорити.GLP-1 не змінює поведінку.Не формує харчову модель.Не зберігає м’язову масу.Не вибудовує режим сну і відновлення.І саме тому без стратегії результат майже завжди тимчасовий.Організм дуже адаптивний. Якщо знижується калорійність, але не з’являється система — він починає економити, втрачати м’язову тканину і рано чи пізно повертає вагу. Часто — з «бонусом».Зі сторони це виглядає як розчарування в методі.По суті — це відсутність правильної опори під інструмент.Коли ж GLP-1 поєднується зі структурою — ситуація принципово інша.З’являється контроль над складом тіла, а не лише цифрою на вагах.Зниження відбувається за рахунок жирової тканини, а не ресурсу організму.Формуються звички, які залишаються після завершення терапії.Саме тому в роботі я завжди роблю акцент не на препараті, а на системі, в якій він використовується.Ця система починається з простих, але критично важливих речей:харчування за принципом здорової тарілки, регулярна фізична активність, якісний сон і базовий самоконтроль.Не як обмеження.Як інструменти управління власним метаболізмом.Якщо вам важливо не просто знизити вагу, а зрозуміти, як цей процес працює і як його утримати — починати потрібно саме з цього.Я зібрала цю логіку в Планері схуднення — як у робочому інструменті, з якого починається системна зміна.https://professorolga.in.ua/planer-shudnennya/Бо результат — це не те, що відбувається під час курсу.Це те, що залишається після.