Ну шо, ні дня без історій)Виповзла сьогодні зранку на нову пошту, бо останній день зберігання посилки. Іду, як потороч - кашляю, з шарфа, замотаного аж по вуха, стирчить немита дулька, на носі окуляри, бо око все ще червоне. Заходжу на пошту, а там перфоманс.Якийсь дядько років під піісят оре на дівчину-операторку. Дядько здоровий, червонопикий, нахилився аж до неї за стійку, руками розмахує, дівчина йому намагається щось сказати, але там ноль реакції - "я вашу кантору па судам затаскаю, чьто за сєрвіс, за чьто я дєньгі плачю!"З того, що намагається пояснити дівчина і оре дядько, я розумію, що йому помилково відправили посилку на інше відділення, при чому то інше відділення - тупо через дорогу (в них номери відділень на одну цифру відрізняються, одне умовно 117, інше 118, в мене постійно такі промашки, десь я затуплю, десь той, хто відправляє, недочує).Дівчина йому намагається це пояснити, каже - ви можете забрати свою посилку там, або оформіть переадресацію, але тоді зможете забрати її вже завтра. Дядько вперся, що він хоче тут і вже. Розмова йде третій раз по колу, зрештою дядько видає "чьто із тєбя, тупой куріци, вазьмьош, зові старшего, я с нім разбєрусь". Дівчина прям з полегшенням кличе, як я розумію, старшого по відділенню і йде до мене.Але ж мені цікаво, чим то всьо закінчиться, тому нащурила вуха, слідкую за ситуацією. Підходить хлопчина, не сильно старший за цю дівчину, каже - я вас слухаю, в чому проблема? Дядько починає йому навалювати то саме, про тупу "сатрудніцу", за що він гроші платить, "дайтє мнє жалобную кнігу", "разбєрісь с етім пабистрєє, я спєшу" (чомусь такі люди обов'язково тикають всім у сфері послуг), всьо то, що ми вже чули. Хлопець це всьо слухає з покер-фейсом, і коли дядько нарешті затикає свій фонтан, спокійно каже - вибачте, я вас не розумію, говоріть зі мною українською, будь ласка.Бляха, мені здалося, що вуйка там на місці інсульт накриє😃 Ета шарашкіна кантора єщьо пажалєєт. Он сєчяс аставіт жалабу на гарячєй лініі. Ти, малєнькій хамьониш, от сєгодня бєзработний. Да ваабщє, я сєчяс всьо сніму на відєо, і всєм пакажу, как ущємляют маі канституционні права. Я імєю права разгаварівать на свайом язикє. Пусть всє знают, что в Кієвє пално фашистав! Чьто, нєчєва атвєтіть?Хлопець все так же спокійно каже - так, ви маєте право говорити тою мовою мовою, якою хочете.Дядько такий - ага, то єсть, ти прізнайош, что мнє ето гарантіруєт канстітуция! (Бляха, от поясніть, чому вся ця пліснява завжди апелює до конституції? На кожному відео з тцк, на кожному отакому срачі, завжди має бути згадано про конституційні права. Чи це якась заучена фраза, яка, як вони думають, має всім показати глибину їх обізнаності?)На що хлопець йому відповідає - безперечно. 👍😃👏Але покажіть мені, де в конституції написано, що всі інші довкола повинні вас розуміти? Ви ж зараз вимагаєте не права говорити російською, а обов'язку від всіх довкола, щоб вони теж її знали. Чому я повинен знати російську? Закон мене до цього не зобов'язує.Я стою, аж рота відкрила - бляха, такий очевидний і простий, але такий крутий аргумент! Дядько просто аж підскакує на пуканній тязі, повертається до мене зі словами "нєт, ну ви відітє, что здєсь тварітся?! С етім же нада чтота дєлать!"Треба було бачити його лице, коли я захриплим басом відповіла, що перепрошую, я вас не розумію, українською, будь ласка.Короче, дядько вилетів з відділення мало що не разом з дверима, я забрала свій пакунок, сказала хлопцю, що він крутий, і оце сиджу і думаю - от як можна нормально і адекватно домовитися з отакими ущємльонними, які свято вірять, що всі кругом їм винні? І які готові горло тобі перегризти, коли ти кажеш, що не послуговуєшся російською, але агресивна в нас тут саме українізація, не переплутайте.