ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!Ми звикли жити так, ніби часу безмежно багато. Ніби завтра обов’язково буде, ніби ще встигнемо сказати, обійняти, подзвонити, попросити пробачення або подякувати. Ми відкладаємо життя на потім, заповнюючи сьогодні порожніми клопотами і дрібними образами.Щосекунди щось іде безповоротно. Не гучно, не помітно, без попередження. Йде наша увага, наше тепло, наші можливості бути живими по справжньому. Ми віддаємо їх суєті, зайвим словам, безглуздим суперечкам, страхам, які ніколи не здійсняться.А потім приходить момент тиші. Коли озираєшся назад і раптом бачиш, як багато було втрачено не через трагедії, а через байдужість. Не через великі біди, а через дрібні відкладання. Не тому, що не могли, а тому, що не цінували.І тоді стає страшно від простого усвідомлення. Те, що ми називали буднями, було самим життям. Те, що здавалось дрібним, насправді було безцінним. Один день, одна розмова, один погляд могли змінити все, але ми їх не помітили.Можливо, саме зараз варто зупинитися. Вдихнути. Подивитися на тих, хто поруч. Сказати важливе. Зробити добре. Бо життя не починається колись потім. Воно минає просто зараз, у цю секунду, в якій ми ще можемо бути живими по справжньому.Божої помочі та благословіння усім нам!Нехай береже всіх Господь!