Ігумен Саватій (Собко) | Історія цього свята є давньою, цікавою і стосується навіть історії наш...

Історія цього свята є давньою, цікавою і стосується навіть історії нашої Помісної Церкви. Подія, яку ми згадуємо сьогодні, сталася у V столітті, понад півтори тисячі років тому. Тоді, в часи правління імператора Лева Великого, двоє братів-аристократів, наближених до царя, вирушили з Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям. Там, у невеликому селищі поблизу Назарета, вони зупинилися на ночівлю в однієї старої юдейки й зауважили, що в її будинку завжди були запалені свічки та пахучий фіміам. Вони запитали, що за святиню шанує господиня дому, і та зізналася, що зберігає унікальну ризу Пресвятої Богородиці, яка у спадок переходить в їхній родині вже кілька поколінь. За Переданням, Діва Марія перед Своїм Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій діві з цього роду, і так від покоління в покоління риза Богоматері зберігалася в цій родині. Брати-паломники підмінили ковчег зі святинею і привезли її в Царгород. Спочатку вони хотіли її залишити собі, поклавши в потаємному місці в каплиці на честь святих апостолів Петра і Павла. Але приховати святиню вони не змогли – там почали звершуватися великі чудеса і зцілення. Тож невдовзі дізнався про цю святиню й сам імператор. Урочистою процесією була пошанована і перенесена вона в інше місце – у Влахернську церкву Пречистої Богородиці. Влахерни – це місцевість у західній частині Константинополя, яка за часів процвітання Візантійської імперії славилися своїми святинями. Особливо Влахерни були відомі Богородичною церквою, побудованою імператором Левом І Великим, за якого в цю церкву в 474 році були покладені чесні ризи Пресвятої Богородиці, перенесені з Палестини. Там же разом з ризою Богородиці зберігалися в золотокованому ковчезі омофор Її (мафорій, тобто головний покров, покривало, яке Вона носила на Своїй голові) і частина Її поясу. Неодноразово під час ворожих навал Пресвята Богородиця рятувала Константинополь. Так було під час облоги Царгорода аварами в 626-му, персами в 677-му, арабами у 717 роках. А для нас особливо знаменними були події 860 року, які пов’язані з історією нашої Церкви. У червні 860 року численне військо русичів (6000 – 8000 воїнів і 200 кораблів) на чолі з князем Оскольдом з моря та суші оточило столицю Візантійської імперії. Мешканці Константинополя жахнулися від такої кількості непроханих воїнів, які вже стали штурмом брати місто. Патріарх Фотій закликав усіх ревно молитися і стати на захист святого міста. Імператор Михаїл теж долучився до молитви у церкві Святої Богородиці, що у Влахернах, і всю ніч її творив. А тоді, винісши зі співами ризу Пресвятої Богородиці, вмочили у море її полу. Була тиша, і море заспокоїлось, «а тут відразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної Русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх так, що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося», – розповідає літопис. Після цього чуда Богородиці князь Оскольд прийняв рішення хреститися, хрестилися тоді і його побратими, дружина військова. Просив він також у Царгородського патріарха Фотія хрещення для всього народу русичів, племен, що проживали у Київській державі. Святий Фотій та імператор Михаїл ІІІ невдовзі надіслали до Руси місіонерів на чолі з єпископом, які хрестили князя Оскольда, давши йому християнське ім'я Микола. З того часу в Києві постала постійна християнська громада. От таким чином дотичне нинішнє давнє свято Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні до історії нашої Української Церкви. #Церква_з_тобоюПравославна Церква України