Останні пару тижнів я мало що постила, але фактично у нас із донькою був майже щовечірній кіномарафон, тож зараз я набомблю мікровідгуків на фільми, які ми переглянули за цей час:🎬 «Клініка» (2018) — мокʼюментарі, непогане, місцями доволі непередбачуване, дуже атмосферне🎬 «Сновиди» (1999) — хороше, але варто зважати на рік зйомки. Десь вайбувало «Милими кістками»🎬 Про «Чарівник Країни Оз: Ходячі мерці» я вже писала, але далі були ще дві частини «Вінні Пуха: Кров і мед». Прикольний трешачок і чаруючий талант продюсерки у тому, щоб повністю забити на все, що було базою у першій частині, і переписати історію у другій 😁 Чекаю на продовження із нетерпінням🎬 «Заборонені плоди» (2026) — десь із вайбами «Чаклунства» і «Heathers», десь перегукається з творами Мони Авад — у тому числі по сюрності і стильності, десь дуже натуралістичне, хоча і гіперболізовано. Доволі голівудське, але дуже хороше🎬 «Полтергей» (2006) — тут я не визначилась до кінця, чи це лютий крінж, чи чорна комедія на межі геніальності. Але репрезентація ЛГБТ аж сочиться стереотипністю. Та щось у цьому точно є🎬 «Йогануті» (2016) — династія Деппів із династією Смітів зібрались і намутили прикольну, хоча і доволі стандартну голівудську чорну комедію. Не шедевр, але під певний настрій дуже ок🎬 «Безневинні» (2021) — оце прям дуже хороше, європейське, мабуть шо артхаусне, ніби трошки фентезійне, та хоч головні герої — діти, не варто чекати чогось дитячого і мʼякого. Про банальність зла і буденну жорстокість. Є неймовірно тригерні сцени, тому дивитись варто обережно 🎬 «Будинок на Хантед Гілл» (1999) — чарівний банальний слешерок кінця 90х, майже класика. Примітивненький, але такий ностальгічно-прекрасний 🥰 Дуже у стилі «13 привидів»🎬 «Не бійся темряви» (2010) — ідеально, як все у дель Торо. В його класичній манері