Коли я вперше побачила цю книгу, то дуже зраділа, бо це мав би нарешті бути саме класичний трукрайм — реальні кейси із детальним розбором, документальні, а не художні тексти, та і вибірка виглядала дуже привабливо.Проте на практиці, з усіх принад тут лишиласть тільки крута добірка справ, дійсно цікавих по всіх параметрах, різномаїтних і частково нових для мене.Ну і неперевершений редакторський коментар на одній із цих справ — читати можна вже тільки заради нього 😏А от якість авторської роботи засмучує, та й в мене є обґрунтовані підозри, що самій авторці книга була потрібна виключно як іміджевий інструмент, тож писала вона її, спираючись не на власний інтелект.Забагато ліричних і драматичних, а часом майже істеричних відступів.Авторський голос загалом надто гучний як на документалку.Надмір пафосу та зайва художність.А от фактажу критично мало, при чому навіть наявні факти не завжди витримують перевірку на точність, а часом протиріччя видно неозброєним оком.У передмові авторка, яка є психотерапевткою і має досвід у судовій медицині та конкретно із серійними вбивцями, декларує, що мета книги — проаналізувати, як мислить злочинець, розібрати його мотиви і підсвітити жертв, що отримують замало уваги у суспільстві.Але в результаті ці цілі не досягаються.Формулювання часом такі обтікаємі, що деталі злочинів часто ніби в тумані, ясно тільки, що це жахливо страшні, огидно мерзенні, безжально бездушні жорстокі чудовиська та ненаситні монстри, що вчиняють макабричний танець смерті наліво і направо (с)🤪Логічні висновки, як злочинці перейшли від своїх збочених бажань і ідей до власне до дій, теж не дуже простежуються, бо навть коли це озвучується, не дуже зрозуміло, яким чином авторка таких висновків дійшла.Жертви просто перераховані, без обіцяної уваги до їхнього життя, місцями з дуже сумнівними трактуваннями із нотками віктімблеймінга, але жодних деталей і жодного реального співчуттяЗ хорошого — книга підкреслює, що за злочинами серійників часто стоїть мізантропія і конкретно мізогінія, що система дуже часто здає збій як там, де злочину можна було уникнути, так і там, де вона мала б виконувати свою виправну функцію, і що насправді помітити, що ваш сусід — серійний вбивця, можливо, але для цього треба широко розплющити очі.І ще раз підкреслю, що добірка справ дуже якісна, там є, про що замислитись і що прорефлексувати. І це те, що втримало мою увагу до кінця.📖 «Серійний вбивця по сусідству»✍️ Емма КенніВидавництво Yakaboo Publishing