Canal Запекла книгожерка - @sashas_reads - №5799
Найбільше процес читання цієї книги нагадував мені проходження горорної квест кімнати, бо атмосфера дуже подібна — десь якісь звуки, десь пошук наступного «ключа», щоб пройти далі, постійно щось рухається і змінюється, але якщо «легенду» перед початком слухати неуважно, то довгий час нічого не зрозуміло.Створюючи цей камерний клаустрофобний сетинг, автор зробив ставку саме на зовнішнє нагнітання і лякання, яке комбінує сталу експозицію і надто стрімкий, але майже безсенсовний екшн, проте щедрий на кліфгенґери наприкінці буквально кожного розділу.👹 Герой прокидається у зачиненій готельній кімнаті, і буквально відразу його щось атакує, погрожує, переслідує, предмети рухаються, вода тече, полумʼя горить, хтось десь скавчить, щось десь гризе. І так триватиме до самого фіналу, коли все ніби як зненацька стане на свої місця, бо персонаж нарешті розкладе усі зібрані пазли у правильному порядку.І це, мабуть, досить непогано працювало б на екрані — із переконливою акторською грою, атмосферними декораціями, гарною картинкою і музикою.Але щоб воно так само працювало у книзі, треба накинути як мінім один глибший психологічний шар із саморефлексією, із спогляданням і правдоподібним проживанням, із внутрішнім монологом.І урізноманітнитнити динаміку, додати їй ритму, де є місце сповільненню і прискоренню, повторам, завмиранням, підвищенню і зниженню тональності.В тексті є щось заледве імпрессіонистське, бо картина вимальовується доволі загальна і зрозуміла, широкими недбалими мазками, але без виразних дрібниць і акцентів.Авторський голос для мене був надто гучним і описовим, проте героїв я не відчула — вони виглядали одновимірними, відстороненими, малоемоційними і занадто раціональними як на умови, в яких перебувають.При всій інтенсивності, сюжет ніби більшу частину часу товчеться на одному місці. Горорних елементів купа, проте відчувається цей горор дуже рафінованим, не надто насиченим, тілесним і травматичним.Є певна образність, але мені б хотілось більше метафоричності, виразності, реалістичності і оригінальності.Окремо я б поговорила про фінал, але щоб не вдаватись до спойлерів, скажу лише, що мені більше до душі книги, в яких лишається місце для вільного трактування і роздумів, без надмірних пояснень і моралізаторства.Тут же вони надмірні, і в той же час, саме ця надмірність підсвічуює певні сюжетні прогалини і спрощує загальну історію.📖 «Воно гризе»✍️ Олег СоколовськийВидавництво Віхола
1860
26-04-08 07:14