Колись дуже-дуже багато років тому, я абсолютно випадково прочитала культову «Дорогу» Маккарті, бо вона згадувалась у популярних в ті часи списках топ-скількись найстрашніших книг ever.💀 І вона виявилась дійсно страшною, при чому страшною не в тому сенсі, що я очікувала — без чогось надприроднього, без різких рухів, лякала саме атмосфера безвиході, безнадії, і реалістичність зображення людей, які стають надзвичайно жорстокими монстрами, коли всі обмеження знято і йдеться лише про те, хто проживе трішки довше.І графічна адаптація від Ману Ларсене передає цю атмосферу ще виразніше. 💀 Монохромні, промовисті образи з дрібною деталізацією втілюють справжній жах і розпач та пашіють відчаєм і приреченністю.🪶 Текст лаконічніший, ніж в оригіналі, проте доповнений промовистою графікою, він підсилює акценти і сенси, закладені в оповідь.Варто відмітити, що зараз, коли ми живемо в умовах війни і ймовірність ядерного апокаліпсису вже не здається такою невирогідною, ця історія сприймається трохи по-іншому. З одного боку, більш правдоподібно, з іншого — більш прагматично, бо підштовхує до того, щоб серйозно замислитись про свій потенційний план дій у подібних обставинах🤪🌹 Графічний роман став абсолютним бестселером у Франції і вже був перекладений більш ніж 10 мовами.Минулого року він отримав премію Айзнера у категорії «Найкраща графічна адаптація».Український переклад — від літературознавця Максима Нестелєєва.Вийшов у видавництві Видавництво, замовити можна отут 🖇 https://vydavnytstvo.com/shop/doroha/Рекомендую, бо щиро вважаю, що це маст хев і маст рід.#реклама