Запекла книгожерка | Цей трилер місцями був прям дуже ок: таємничий, заплутаний, атмосферни...

Цей трилер місцями був прям дуже ок: таємничий, заплутаний, атмосферний, з харизматичними і виразними героями, цікавими темами і високою напругою.Задушлива і десь трохи навіть готична історія про ізоляцію і тихе насильство, приховане від зовнішніх очей, та прогресуючі психічні розлади його жертв, на які ніхто не зважає.Але авторка, як мені здається, не дотисла історію на предмет темряви — потенціал був значно більший, але вона ніби не наважилась зануритись так глибоко, як воно того вимагало.Все починається з того, що головна героїня зненацька отримує дуже неочікувану спадщину — дорогезний шикарний маєток. Але нюанс в тому, що той роками стоїть покинутий, бо в ньому сталось потрійне самогубство, і двоє з загиблих — її біологічні батьки, а особа третього невідома.Коли тіла виявили, у будинку лишалась лише сама героїня — ще немовля. Втім, її брат та сестра, підлітки, безслідно зникли.Звісно ж, вона спробує дізнатись, що відбулося насправді, бо багато питань роками лишались без відповіді.І звісно ж, в певній мірі дізнається — і історія ця буде промальовуватись поступово, висвітлюючи окремі частинки пазлу з трьох різних ракурсів.Буде щось на кшталт культу, химерний абʼюз, не дуже здорова романтика, багато токсичних стосунків, вишукані маніпуляції і відверта брехня, ненадійний оповідач.Багато побутового жаху, хоча тут, як я вже казала, авторка трохи стримується — хоч теми, яких вона торкається, доволі гострі, але відчуваються такими, що розкриті лише у пів сили.В плані непередбачуваності — є повороти, які дійсно було неочікуваним, але основні твісти цілком закономірні.Виразно присутній ефект «я знаю і розумію більше, ніж персонажі» — і він тут цілком доречний, бо авторка добре балансує між тим, які натяки варто зробити більш очевидними, а що приховати до останнього, щоб викликати справжній подив.І мені багато в чому книга сподобалась прям дуже: і структурно, і манерою оповіді, і «відкатами», коли виявляється, що трохи раніше в історію забрались навмисні хиби, і все було не зовсім так. І власне сам сюжет та герої, особливо один з оповідачів — надзвичайно цікавий екземпляр.Але те, що воно все ніби у пів сили, лишило легке невдоволення і відчуття обманутості. Сприяла цьому і деяка штучність у деталях, якої також можна було б уникнути, якби історія була менш художньою, а більш правдивою та темною.Ну і вже майже традиційно, епілог для мене був зайвим — надто буквальним, хоча, мабуть, задумувався як таємничий привідкритий фінал з натяком на те, що історія матиме темніше завершення десь там, за кадром.В принципі, це доволі добре як на масовий трилер, і значно краще за попередню книгу авторки, яку я читала.📖 «Сімʼя з горішнього поверху»✍️ Ліса ДжуеллВидавництво РМ