📣 Попереду тато веде малого за руку. Той підіймає голову на стрілу будівельного крана.- А чого там прапора немає?- Де? - закидає голову тато, - так то ж будівельний кран! Прапор у нас на площі.- А чого й тут не причепити? Щоб всі бачили!- Хто саме - всі?- Ну, ці… шахеди. Що тут Україна.- Сину, вони саме тому летять до нас, бо тут Україна. А водію крана незручно чіпляти прапор. Він же закриє йому огляд зверху.- Він просто не думав про це. Можна знизу причепити, під будкою. Було б гарно. Мені подобається, коли багато прапорів, - малий.- Навіть не знаю, кому твою пропозицію передати, - тато.Мене так знесилює наше проклятуще зелене шапіто, що ввечері кожного дня я, як курка з мокрими крилами: сил немає ні на що. Та минулого тижня я почула, що мама наводить сину будильник на 8.59, аби він не пропустив хвилину мовчання, де б він не був.Сьогодні, по дорозі додому, я почула цей діалог: хлопчику, трішки старшому за повномасштабну війну, дуже подобається, коли багато прапорів. Аби вони, шахеди, бачили, тут - Україна.І я починаю вірити у майбутнє країни. Ось у таких дітях.