Fuente
Руда стерлядь про книжки | Італійські черевики» Геннінґ МанкелльВ пориві розчистити книжкову поли...
77 Vistas/Alcance
2026-04-02 12:05
Mensaje №1806
🌟«Італійські черевики» Геннінґ Манкелль
В пориві розчистити книжкову поличку знаходжу книжки, про які я вже давно забула.
🐻
«Зима на початку ХХІ століття. Старший чоловік піднімається з ополонки й зауважує на кризі жінку з ходунцями. Хто вона? Як вона сюди потрапила?» Я була впевнена, що це трилер. Але ніт, була дуже здивована бо налаштувалася саме на трилер Ну шо ж, нє то нєКнижку я дочитала вчора, але досі не дуже можу зрозуміти свої враження від неї.
😉
Складається вона з 5 частин, 3 з них мені сподобались, їх я прочитала за один вечір, а інші дві були на диво фігові. І проблема не в написанні, і навіть не в сюжеті, а в мотивації героя. Просто я в фіналі не повірила подіям.
😉
Загалом тут класно прописан 66-річного чоловік, хірург, що порвав з карʼєрою майже в її розквіті, добровільно переїхав на острів у Балтійському морі, який колись належав його дідусю і бабусі. живе відлюдником, і єдиний його звʼязок зі світом то поштар, що плаває між островами, розвозить пошту, їжу і перевозить людей до когось в гості😉
Все швиденько розгортається без затяжних роздумів, заплутаних флешбеків і довгих діалогівА от останні 2 частини то таке.
Все якось занадто. І герой з легкістю виходить зі своєї зони комфорту і. Екцентричність персонажів зростає до таких масштабів, що втомлює. Але ці 2 частині маленькі, і це плюс😉
Тому враження максимально суперечливе. Десь 3,5 😉
Руда стерлядь про книжки
В пориві розчистити книжкову поличку знаходжу книжки, про які я вже давно забула.
🐻
«Зима на початку ХХІ століття. Старший чоловік піднімається з ополонки й зауважує на кризі жінку з ходунцями. Хто вона? Як вона сюди потрапила?» Я була впевнена, що це трилер. Але ніт, була дуже здивована бо налаштувалася саме на трилер Ну шо ж, нє то нєКнижку я дочитала вчора, але досі не дуже можу зрозуміти свої враження від неї.
😉
Складається вона з 5 частин, 3 з них мені сподобались, їх я прочитала за один вечір, а інші дві були на диво фігові. І проблема не в написанні, і навіть не в сюжеті, а в мотивації героя. Просто я в фіналі не повірила подіям.
😉
Загалом тут класно прописан 66-річного чоловік, хірург, що порвав з карʼєрою майже в її розквіті, добровільно переїхав на острів у Балтійському морі, який колись належав його дідусю і бабусі. живе відлюдником, і єдиний його звʼязок зі світом то поштар, що плаває між островами, розвозить пошту, їжу і перевозить людей до когось в гості😉
Все швиденько розгортається без затяжних роздумів, заплутаних флешбеків і довгих діалогівА от останні 2 частини то таке.
Все якось занадто. І герой з легкістю виходить зі своєї зони комфорту і. Екцентричність персонажів зростає до таких масштабів, що втомлює. Але ці 2 частині маленькі, і це плюс😉
Тому враження максимально суперечливе. Десь 3,5 😉
Руда стерлядь про книжки