💔 «Там ми просто лежали в палатах, допитувались у лікарів, як можна отримати протези. Але швидко стало ясно, що людей, які втратили кінцівки, занадто багато...»Віктор родом з Олександрії, до повномасштабного вторгнення навчався в профтехучилищі на тракториста і часто відпрошувався до Києва, щоб заробити на навчання. Від 24 лютого 2022 захищав столицю, воював на Херсонщині.25 січня цього року Віктор із побратимами штурмували Червонопопівку в Луганській області. Під час ворожого обстрілу хлопець втратив ногу. Евакуйовували його побратими на двох автоматах.Далі були перша операція в Краматорську, потім Дніпро, Київ, Львів, де президент Володимир Зеленський особисто нагородив його орденом ІІІ ступеня «За мужність».Потім була ще одна лікарня вже у Трускавці. Уже там стало зрозуміло, що держава не справляється з кількістю поранених і потрібно звертатися з протезуванням до благодійників. І незабаром Віктору вдалося потрапити до програми протезування від уряду Естонії та BGV Charity Fund.Свій 20-й день народження хлопець зустрічав у талліннській лікарні, де його вчили призвичаюватися рухатися та жити із протезом. Віктору дуже сподобалося ставлення естонських лікарів до українських бійців — доброзичливе, підтримувальне та уважне. Зараз хлопець вже вдома. І має плани на майбутнє — зайнятися бізнесом. Прочитати повністю історію Віктора, а також задонатити на протезування українських військових — ви можете, перейшовши на наш матеріал: https://rubryka.com/article/viktor-polyarenko/Це серія матеріалів "Обличчя сили", створена "Рубрикою" у партнерстві з BGV Charity Fund, щоб висловити вдячність Естонській Республіці за підтримку і з великою надією на продовження програми з протезування українців 🇪🇪