Чому ми розумом розуміємо як має бути, але в житті виходить інакше? Пропоную вам нетиповий погляд на цей парадокс.

Раніше я вже зачіпала тему мотивації, зокрема що її найкращу прив’язувати до якоїсь цінності. Як наприклад можна прив’язати мотивацію заробляти більше до цінності свободи.

Коли мотивація прив’язана до якоїсь конкретної цілі, її як правило не потрібно штучно підтримати. Але, у цього механізму може бути інший бік, зокрема коли ми втілюємо у житті антицілі.

Наприклад, людина нічого не заощаджує, тому що у моменті здається ніби це протирічить цінності свободи. Через такий підхід вона змушена час від часу зазирати у кредитку, тому що нема доходів = нема грошей.

Виходить ніби людина несвідомо слідує своїм цінностям. Просто вона не замислюється про довгострокову перспективу, на відміну від тієї людини яка заощаджує аби у майбутньому не мати проблем з фінансами.

Таким чином якщо зрозуміти реальну логіку своїх дій, які спричинили ту чи іншу ситуацію, можна зрозуміти як знайти до себе такий підхід вирішувати такі ситуації не потрапляти.

Як вам така думка? Чи відгукується?

#мотивація