rozvidnuk_2

Загроза FPV для Сум скоро стане буденністюПоки багато хто пише, що ворог не має значних успіхів на Сумському напрямку і більшість звітів — це замальовані карти, скажу вам наступне.Ворог здійснив певні просування, що дало можливість також висунути вперед позиції їхніх FPV-операторів. Вже декілька днів ми спостерігаємо, як зросла активність FPV у таких населених пунктах, як Велика Чернеччина, Хомине, Стецьківка, Шевченкове, Верхнє Піщане, Нижнє Піщане. Ворог завдає ударів по цивільних подвір’ях та автівках.І тут не варто забувати головний момент. Зараз зима й морози, у таких умовах батареї на дронах сідають швидше. Тобто, маючи таку картину по ЛБЗ і якщо не буде змін, коли стане тепліше й батарей вистачатиме на довший час, усі ці FPV, які кошмарять довколишні села, будуть спокійно долітати до міста Суми. Від Веретинівки до Баранівки цю частину міста FPV зможуть спокійно діставати та завдавати ударів.Це не для паніки, а для розуміння реальності. Загроза поступово підповзає ближче, і ігнорувати її — найгірше рішення. Простими формальними звітами про те, що «ситуація контрольована», як у нас люблять казати, цього не вирішити.

«Воюємо аби депутатам було куди тратити гроші»Якщо без жартів ,ця ситуація з підняттям зарплат для депутатів ,багато чого знову доказала .Справа не в тому ,що ми «ноємо» за свою зарплату .Ти просто бачиш ,як основний Кістяк Країни ,котрий кожен день помирає -залишається в сторонці цього всього.Ніяка зарплата військовослужбовця , в Країні де йде війна ,не замінить життя.Не замінить здоровʼя .Але вона точно допоможе покращити свою боєздатність .Ця зарплата дасть змогу краще рухатись ,добиратись до позицій .Покращить свої навички стрільби .Дасть змогу краще грітись в бліндажі .Краще бачити .Ця зарплата покращить становище життя військовослужбовця ,котрий не знає скільки йому залишилось .Так що ,справа в грошах ?Далеко справа не в грошах .Справа у відношенні.Справа у пріоритеті людей ,які в управлінні Країни .Країни котра веде багаторічний супротив ,проти піда*асів.Немає грошей ,за які хочеш йти помирати .Є Ідея .Нація.Відданість Країні в якій народився .Яку полюбляєш.Яку борониш.Є своя справедливість .Думки.Оточення . Але ніяк ні гроші .Чому сімʼя з низьким рівнем життя,робить все для того ,щоб її Син,Батько був в кращому спорядженні?В боргах ,постійних пошуках , але з спорядженням.Чому управління країни цього не робить ?Чому вона не стала на «військові рейки»?Як піхотинець ,котрий пробув на позиції місяць ,буде реагувати на цю новину ?Як розвідник ,після операції буде це читати ?Як на це буде реагувати любий військовослужбовець,котрий знаходиться на «БР-ці»?Завжди в шоці з таких новин ,казусів яку роблять в цій Країні.Але ми робимо свою справу .Ми памʼятаємо наших Побратимів ,Братів які віддали своє життя .Ніщо не може зупинити бажання ,знищити країну ,яка не має права на існування.Справа не в грошах .Справа у відношенні.Пріоритетів.🇺🇦🫡P.S. Ви найбільша втрата для нас .Сумуємо .Мстимося.🛡

Привіт це буде лонг рід про переведення в Збройних Силах України. Багато говорять як про «передбачений механізм». На папері він існує: рапорти, погодження, накази, кадрові органи. Але на практиці ця система давно перетворилася на імітацію. Особливо якщо мова йде про військовослужбовця зі званням офіцера.Формально все виглядає просто: військовий подає рапорт, знаходить приймаючу частину, проГоловна проблема — повна залежність від “доброго слова” командираКлючовий етап будь-якого переведення — згода командира частини. І саме тут система ламається. Командир може не погодити рапорт без будь-якого обґрунтування: «немає заміни», «не на часі», «потрібен тут». І це рішення не має реального механізму оскарження.Навіть якщо офіцер не використовується за фахом, навіть якщо є офіційний запит з іншої частини, навіть якщо його спеціальність критично потрібна — все впирається в одне: тебе просто не відпускають.Офіцер — заручник системиЯкщо солдат або сержант ще має мінімальні шанси на переведення через кадрові потреби або ротацію, то офіцер фактично «прив’язаний» до посади.Звання офіцера в ЗСУ — це не перевага, а часто вирок: • офіцер важче замінний; • офіцер — це штатна одиниця, а не людина; • якщо ти «зручний» або просто закриваєш діру — тебе не відпустять ніколи.Навіть у випадках психологічного вигорання, втрати мотивації або невідповідності посади фаху система не пропонує рішення. Вона просто ігнорує проблему.Кадрові органи не керують — вони реєструютьКадрова служба формально існує, але не виконує функцію управління персоналом. Вона не шукає оптимальні рішення, не аналізує ефективність використання людей, не захищає військовослужбовця. Її роль зводиться до пересилання паперів і фрази: «без згоди командира — ніяк».Тобто держава визнає, що не контролює власну кадрову систему в армії.Війна потребує ефективності, а не кріпацтваПарадоксально, але під час повномасштабної війни ми дозволяємо собі втрачати ефективних офіцерів не через загибель, а через бюрократію. Люди вигорають, зневірюються, перестають проявляти ініціативу. Не тому, що не хочуть служити, а тому що система не дає можливості служити ефективно.Армія XXI століття не може працювати за принципами кріпосного права: «де поставили — там і здохнеш». Це не про дисципліну, це про управлінську імпотенцію.Без змін ми отримаємо не армію, а статистикуПоки система переведень залишається закритою, непрозорою і залежною від суб’єктивних рішень, ЗСУ втрачатимуть не людей, а потенціал.Особливо офіцерський — той самий, який мав би бути кістяком армії.Переведення — це не привілей і не «ухиляння». Це інструмент управління. І доки він не запрацює реально, а не на папері, будь-які розмови про ефективність і модернізацію залишатимуться просто красивими словами.

Якщо держава все-таки розраховує на нові контракти для військовослужбовців, як механізм утримання особового складу в рядах війська, то раджу запровадити такий цікавий пункт, як «можливість самостійно обирати частину, з якою підписувати контракт або можливість здійснити переведення в таку частину». Питання з переведенням в підрозділах СОУ вирішене поверхнево і фактично не задовольняє потреби більшості військовослужбовців, котрі не бажають проходити службу в своїх частинах, а командування в свою чергу розраховує на них і не готове відпускати, тому маємо таке собі замкнуте коло.Багато хто чекає на демобілізацію, саме через небажання проходити службу в своєму підрозділі, дехто вдається до СЗЧ, через що маємо таку шалену статистику по цьому явищу.Тому дуже сильно сумніваюсь, що люди за власним бажанням захочуть продовжувати службу на декілька років в бригадах/батальйонах, котрі їх не влаштовують і це необхідно 100% змінювати, якщо держава бажає утримати військо до наступної війни, у випадку завершення цієї.Офіцер ✙ | Підписатись