Розповідь пошепки: Юлія Баткіліна | У нас підписаний меморандум з ЮНЕСКО про накриття будівлі тимчасовим д...

Logotipo de la comunidad de telegram - Розповідь пошепки: Юлія Баткіліна
2021-10-16

Розповідь пошепки: Юлія Баткіліна

Número de suscriptores:
318
Fotos:
150 
Videos:
10 
Enlaces:
155 
Categoría:
Blogs
Descripción:
Вірші, фентезі, міські легенди, історії, що я чую їх.

Canal Розповідь пошепки: поезія, казки - @rozpovid - №585

«У нас підписаний меморандум з ЮНЕСКО про накриття будівлі тимчасовим дахом. Готується договір, але ЮНЕСКО застерігають і нас, і себе, побоюються везти підрядника через те, що активізувалися бойові дії у громаді. ...», — розповіла Суспільному директорка музею Сковороди Наталія Мицай**Там, куди ЮНЕСКО побоюється везти підрядників, бо ж бойові дії, двоє п’ють собі каву. І не тільки там, де музей без даху. Усюди по всій країні встає сонце, і ти, і я, і вони п’ємо каву, поки є кава, є життя, є сили. Емальований кухлик, надщерблений, мов цей світ, старий і жовтуватий, молоко своє, не подумайте, чашка тріснута, але ще міцненька, золотий обідок, клейонка з лапатими трояндами, мельхіорова ложечка, брехливий Шарик, ранок непоганий, якби не все це. Скільки років уже ранки непогані, аби не все це? Хрущі прилетять, почнеться спека й задуха, городи, собаки, закрутки, розпечена кухня, якщо пощастить, і у тебе є кухня і дах над нею. Вони лагодять дахи, розбиті ворогами.Вони стуляють докупи сни, пошматовані дронами.Вони саджають картоплю або не саджають картоплю, грець із нею.Вони купують каву. Вони йдуть на автобус, щоб не спізнитись по каву, ложечку, залік, посилку на Новій пошті, поки ще є Нова пошта, а вона, ми знаємо, тримається до останнього і першою приганяє свої фури туди, куди ЮНЕСКО побоюється везти підрядників, бо ж бойові дії. Живуть, поки живі. Внутрішньо плачуть. Жартують так чорно, що ЮНЕСКО побоюється внести ці жарти в списки світового спадку, і знов-таки боїться везти підрядника, бо ж… До біса ідіть, ось чому.Куди я поїду, куди я піду, що я знайду собі там, на Чумацькім шляху, коли світ трісне навпіл, а я знову випливу? Я ж знову – випливу, якщо не втону, я ж знову – знайду собі якийсь кухлик до кави, привід для сварки, дрібку останнього цукру, донат на ППО, яке спиняє кінець світу, але не всюди, бо можуть впасти уламки.Боже, якщо ти бачиш наш всесвіт, наш музей без даху, світову спільноту, яка ловила нас і не спіймала, будь ласка, дай нам ще трохи встояти. А там буде видно.
235
25-06-06 12:49