🎨Спини цю мить. Рік без Ігоря ЛюлькиКоли людина все життя малює рідне місто, з нею відбувається дивна річ: місто починає берегти її образ так само дбайливо, як вона колись зберігала його панорами у своїх роботах.У музеї «Опілля» сьогодні пахне деревом, старим папером і фарбами. На стінах — акварелі Ігоря Люльки. Прозорі, легкі, сповнені світла. Здається, ніби вони були тут завжди — як площа Роксолани, старі липи біля храмів, як сам Рогатин.17 червня у виставковому залі історико-краєзнавчого музею відкрили ретроспективну експозицію художника, який залишив помітний слід у культурному житті Рогатинщини. Рік тому його не стало. У залі представлено 58 акварелей — майже стільки ж, скільки років прожив митець. У цьому збігові простежується щось символічне: ніби кожна робота стала окремою сторінкою життя, зупиненою миттю.Особливістю виставки є те, що вперше в одному просторі зібрано акварельний доробок митця. До цієї техніки Ігор Люлька звернувся лише у 2016 році. Та саме акварель відкрила його по-новому — як художника, якого сьогодні бачать відвідувачі музею. Вона вимагала точності й сміливості, і водночас дозволяла вловити те, що митець любив найбільше, — світло над Рогатином і церквою Святого Духа, світло в людях.Детальніше про виставку «Спини цю мить, бо в ній моя душа…» — у нашому матеріалі: https://rmtg.gov.ua/ua/novyny/44/9235#ІгорЛюлька #Рогатин #Опілля #акварель #виставка #музей #культура #мистецтво