​​Хочу поговорити з вами про щирість та вміння визнавати та радіти заслугам та діям інших. Поділіться, наскільки часто ви впевнені, що якщо ви чогось досягли чи щось зробили круте, коли вас прям розпирає з середини - ви цим дійсно поділитесь з колегами?Мова про такі робочі речі, звісно ж.Уявімо ситуацію - ви працюєте з командою, впроваджуєте щось, і менеджер вас хвалить (особисто) і виписує премію, за .. припустимо оптимізацію яка зекономила декілька десятків тисяч нехай продукту, або за побудову зручних процесів які спростили комунікацію в команді, будь що. І от - хто з вас піде і скаже про це команді? Або своєму керівникові? Я одного разу зіткнулась з тим, що прийшла до свого хеда, розказую що після розмови з бізнесом, отримала від Альберта Афоновіча (вигадано звісно) великий респект та премію за впровадження інструмента та налагодження комунікації і побудову SLA та ін. артефактів співпраці з підрядником, задоволений і бізнес і підрядник і ми типу теж. І от йду я вся така на крилах до свого тоді хеда департменту і про це розказую (довольна як слон)І в якусь мить я просто розумію що ці крила мені складають і якщо не відривають то зав'язують морським вузлом.Мій хед починає з'ясовувати "за які такі заслуги", "чому тільки тобі", і будує діалог так ніби звинувачує мене в тому, що я цю премію там "на...плакала" Купа знецінення з милою посмішкою, а потім ще виявилось, що премію мені такі відмінили також.На питання - чому - була відповідь - а ти шо особлива, або всім або нікому. І в цей день багато доволі років тому, я усвідомила, що деякі люди ніколи не аплодують іншим. Але зараз я б ще додала, що не аплодуючи іншим стоячи - ти ніколи сам не будеш стояти на цьому постаменті. Тож, не будьте такими менеджерами, якщо ваші колеги, підопічні, зробили щось, за що мають отримати свою долю промінчиків слави та оплесків - зробіть це. Визнавайте інших і не калічте людям самооцінку і бажання працювати з вами. #визнання #етика #психологія