Билина про СвітовитаБув колись Час Первісний, коли Земля ще співала мов дитя, а Небо було близьке, як подих. І явився з Світла Бог великий — Світовит, охоронець Прави, володар чотирьох шляхів світу.Мав він чотири обличчя — щоб бачити Схід і Захід, Північ і Південь, аби ніде темрява не оселилась без Його ока. В правиці тримав ріг, повний меду — напою істини, що живить серця мужів праведних.Стояв Його храм на високому березі моря, в Арконі, а кінь Його білий, мов сніг світанковий, ступав лише на праву дорогу. За тим конем жерці дізнавались, чи буде народ переможним, чи знову мусить учитись Прави.Та прийшов час, коли люди забули закони Світла. Вони поклонялись тліну і сріблу, а слово Божественне глухло у серцях. І тоді Світовит підняв вітер із моря, що стер Аркону з лиця землі, аби люд не тримав святе у скверні.Кажуть старі волхви, що не загинув Світовит, а відійшов за обрій, у Сварожі чертоги. Там чекає він, поки знову загориться в людях Віра Праведна — коли знову зійде Сонце над народом, що пам’ятає своїх Богів.