Я б про цю гниль взагалі не писав.Чесно. Є речі, які краще просто обійти стороною, щоб не бруднити себе зайвий раз. Але коли ця секта починає лізти в рекламу Facebook і знову пхатися в український духовний простір — мовчати вже у мене не виходить.Мова про так зване Родове Вогнище Ведичного Православ’я і Куровського. (Колись було "Родове Вогнище Рідної Православної Віри" - й я там був... й ім'янаречення проходив ще о 2006 році...) але ті часи були золотими для Рідної Віри, тоді можна було... можна було багато чого зробити... але то все пройшло... Повернемося...Для мене це не українська традиція. І точно не те, що має право говорити від імені української Рідної Віри.Бо коли я бачу всі ці красиві слова — “Рід”, “Вогнище”, “Покон”, “Сварог”, “слов’янська єдність”, ???“ведичне православ’я”??? — я бачу не силу Предків, а якусь мутну суміш. Трохи Індії, трохи Росії, трохи псевдослов’янщини, трохи власних титулів і багато псевдодуховного туману.І це все намагаються продати українцям як “справжню традицію”.Ні. Не треба. Такого гів#а - точно не треба!У той час, коли Росія вбиває українців, руйнує наші міста, нищить нашу культуру, мову і землю, вся ця маячня про “єдність слов’ян” виглядає не духовністю, а смердючим імперським болотом із-за бугра... Таааак.... Це ж чудо-юдо спужалося )))) І втекло у Австрію... Ну може вже не там... байдуже.Я не вірю в “духовне братерство” з тими, хто прийшов нас знищувати.Я не вірю в “слов’янську єдність”, коли під цими словами роками ховали російський вплив.Я не вірю людям, які беруть українські святі слова, змішують їх із чужими вченнями, прикриваються титулами й потім лізуть до українців учити їх “правильній вірі”.Рідна Віра — це не секта.Не театр одного “верховного волхва”.Не СНД у вишиванці.Не російський панславізм, перефарбований під духовність.Рідна Віра — це земля.Це Рід.Це Предки.Це честь.Це український дух.І якщо хтось у час війни досі тягне в Україну цю мутну “слов’янсько-ведичну” кашу — я буду називати це своїми словами.Це не шлях Предків.Це духовна гниль.І таку гниль треба не толерувати, не “розуміти”, не обговорювати м’яко й ввічливо, а виносити з українського простору.Бо українська традиція не має бути притулком для імперських міфів.І українці мають бачити, хто є хто.