Я б про цю гниль взагалі не писав. Чесно. Є речі, які краще просто обійти стороною, щоб не бруднити себе зайвий раз. Але коли ця секта починає лізти в рекламу Facebook і знову пхатися в український духовний простір — мовчати вже у мене не виходить. Мова про так зване Родове Вогнище Ведичного Православ’я і Куровського. (Колись було "Родове Вогнище Рідної Православної Віри" - й я там був... й ім'янаречення проходив ще о 2006 році...) але ті часи були золотими для Рідної Віри, тоді можна було... можна було багато чого зробити... але то все пройшло... Повернемося... Для мене це не українська традиція. І точно не те, що має право говорити від імені української Рідної Віри. Бо коли я бачу всі ці красиві слова — “Рід”, “Вогнище”, “Покон”, “Сварог”, “слов’янська єдність”, ???“ведичне православ’я”??? — я бачу не силу Предків, а якусь мутну суміш. Трохи Індії, трохи Росії, трохи псевдослов’янщини, трохи власних титулів і багато псевдодуховного туману. І це все намагаються продати українцям як “справжню традицію”. Ні. Не треба. Такого гів#а - точно не треба! У той час, коли Росія вбиває українців, руйнує наші міста, нищить нашу культуру, мову і землю, вся ця маячня про “єдність слов’ян” виглядає не духовністю, а смердючим імперським болотом із-за бугра... Таааак.... Це ж чудо-юдо спужалося )))) І втекло у Австрію... Ну може вже не там... байдуже. Я не вірю в “духовне братерство” з тими, хто прийшов нас знищувати. Я не вірю в “слов’янську єдність”, коли під цими словами роками ховали російський вплив. Я не вірю людям, які беруть українські святі слова, змішують їх із чужими вченнями, прикриваються титулами й потім лізуть до українців учити їх “правильній вірі”. Рідна Віра — це не секта. Не театр одного “верховного волхва”. Не СНД у вишиванці. Не російський панславізм, перефарбований під духовність. Рідна Віра — це земля. Це Рід. Це Предки. Це честь. Це український дух. І якщо хтось у час війни досі тягне в Україну цю мутну “слов’янсько-ведичну” кашу — я буду називати це своїми словами. Це не шлях Предків. Це духовна гниль. І таку гниль треба не толерувати, не “розуміти”, не обговорювати м’яко й ввічливо, а виносити з українського простору. Бо українська традиція не має бути притулком для імперських міфів. І українці мають бачити, хто є хто.