Вчора почитала статтю колеги Юлії Яремчук щодо того, що таке навичка та звичка. Вона, як тренер з фінансів, проводила паралелі на прикладах фінансових думок та дій. І мені так захотілось зробити те саме тільки на темі РЕСУРСу. Тож, ловіть (а Юлі - вдячність за натхнення😍)

Турбота про себе теж навичка. Як зробити її частиною життя, а не черговим пунктом у списку справ?

Чому ми можемо щодня дбати про дітей, пам’ятати про потреби близьких, планувати побут і вирішувати десятки робочих питань, але водночас забувати про себе? Чому ми розуміємо, що нам потрібен відпочинок, однак продовжуємо працювати?

🤦‍♂️ І чи можна навчитися турботи про себе так, щоб вона стала природною частиною повсякденного життя?

Я постійно повертаюся до одного важливого питання: як допомогти жінці не лише знати, що про себе потрібно дбати, а й справді робити це у своєму житті.

❌

Адже знати, що нам потрібен відпочинок, не те саме, що дозволити собі відпочити.
❌

Розуміти важливість власних потреб не те саме, що помічати їх у повсякденній метушні.
❌

А хотіти змін не те саме, що мати звичку діяти по-новому.

Важливе, що я постійно намагаюсь донести до вас - турбота про себе - це не лише набір приємних занять‼️ Це ще й здатність помічати власний стан, розуміти свої потреби та обирати дії, які допомагають підтримувати себе.

І цю здатність можна поступово розвивати.

1. Чому нам буває складно дбати про себе?

Для багатьох мам турбота про себе асоціюється з чимось додатковим: піти на масаж, прочитати книжку, зайнятися спортом, зустрітися з подругою або провести вечір наодинці.

Усе це може бути важливим. Але є одна проблема: якщо турбота про себе потребує вільного вечора, додаткових грошей, допомоги з дітьми та ідеального збігу обставин, вона легко відкладається на невизначений час.

До того ж ми можемо звикнути орієнтуватися насамперед на зовнішні сигнали. Дитина плаче - потрібно реагувати, на роботі дедлайн - потрібно завершити завдання, закінчуються продукти - потрібно йти до магазину.

А власна втома не завжди має такий очевидний сигнал.

Ми можемо довго її не помічати, пояснювати собі, що ще трохи потерпимо, або вважати відпочинок чимось, що потрібно спочатку заслужити😢

Іноді за цим стоять засвоєні переконання: "Спочатку всі інш", "Хороша мама завжди має бути доступною", "Я відпочину, коли все зроблю".

Важливо розуміти: це не означає, що жінка недостатньо дисциплінована або не вміє організовувати свій час. На можливість дбати про себе впливають навантаження, доступна підтримка, життєві обставини, стан здоров’я та звичні способи реагування на потреби інших.

Тому починати варто не з вимоги до себе робити ще більше, а з уважного запитання: що заважає мені помічати себе та що могло б зробити турботу про себе доступнішою?

2. Як формується звичка турботи про себе?

Звичка - це поведінка, яка за певних обставин поступово починає запускатися більш автоматично.

Для простоти можна уявити таку послідовність:
Сигнал - дія - результат - повторення - поступова автоматизація.

Наприклад, ви помічаєте, що починаєте дратуватися й напружувати плечі (сигнал). Замість того щоб продовжувати діяти на автоматі, робите паузу, повільно видихаєте й запитуєте себе, що вам зараз потрібно (дія). Ви можете помітити втому, зменшити темп або попросити про допомогу (результат).

Якщо з часом ви регулярно реагуєте на знайомий сигнал таким способом, ця послідовність може ставати звичнішою.

Важливий нюанс: звичка турботи про себе — це не обов’язково щоденна медитація о сьомій ранку🫣 Це може бути звичка перевіряти свій стан перед тим, як погодитися на чергове завдання. Або робити коротку паузу після складної розмови. Або помічати голод і вчасно поїсти.

3. Турбота про себе - це не лише звичка, а й навичка
Між звичкою та навичкою є різниця.
Звичка відповідає на запитання: "Чи роблю я це регулярно й наскільки автоматично?". Навичка - на запитання: "Чи вмію я це робити та наскільки добре?"

Наприклад, ви можете мати звичку щовечора запитувати себе: "Як я сьогодні?". Але навичка розпізнавати власні емоції, відрізняти втому від роздратування, визначати свої потреби й знаходити відповідний спосіб підтримки може ще розвиватися.

Так само можна регулярно виділяти час для відпочинку, але не вміти по-справжньому відновлюватися, якщо навіть у вільну хвилину продовжуєте подумки розв’язувати робочі питання.

Розвиток навички потребує практики, спостереження за собою та поступового коригування дій. Наприклад, навичка турботи про себе може розвиватися через таку послідовність:
Помітити свій стан - назвати потребу - визначити можливі дії - обрати доступну - оцінити результат.

Припустімо, ви відчуваєте сильне роздратування наприкінці дня. Раніше могли сварити себе за нетерплячість або намагатися ще сильніше контролювати емоції.

Тепер ви вчитеся зупинятися й досліджувати ситуацію: чи не голодна я? Чи достатньо відпочила? Чи не забагато сьогодні на себе взяла? Чи можу я попросити когось підхопити частину справ?

Не завжди вдасться одразу знайти відповідь🤪 Проте саме через такі спроби поступово розвивається вміння краще розуміти себе й реагувати на власні потреби.

4. Що відбувається, коли ми починаємо ставитися до себе уважніше?

Турбота про себе пов’язана не лише з поведінкою, а й зі ставленням до власних переживань. Тут важливе поняття самоспівчуття - здатності ставитися до себе з розумінням і доброзичливістю, коли нам складно, щось не вдається або ми відчуваємо власну недосконалість.

Це не означає виправдовувати будь-які свої вчинки чи відмовлятися від відповідальності. Йдеться про те, щоб не додавати до втоми ще й самокритику.

Наприклад, замість думки "Я знову нічого не встигла, я погана мама" можна спробувати іншу: "Сьогодні було багато справ. Я втомилася, і це зрозуміло. Що зараз допоможе мені трохи відновитися?".

Важливо ще одне- турбота про себе не має ставати ще одним приводом для невдоволення собою. Якщо сьогодні не вдалося зробити заплановану практику, це не означає, що ви провалилися. Можливо, сьогодні вам потрібна інша форма підтримки. А можливо, обставини справді не залишили для неї простору.

Іноді турбота про себе це виконати заплановане, а іноді - дозволити собі змінити план. Для турботи про себе є додаткова складність - життя мами не завжди передбачуване. Дитина може захворіти, ніч виявитися безсонною, робоче навантаження зрости, а звичний розклад змінитися.

Тому я б не пропонувала ставити собі дедлайн, до якого ви маєте навчитися ідеально дбати про себе. Набагато корисніше спостерігати за прогресом - чи частіше ви помічаєте втому? Чи легше вам називати власні потреби? Чи з’являється більше способів підтримати себе? Чи швидше ви повертаєтеся до звичних практик після складного періоду?
Це важливі ознаки змін.

5. Чому старі сценарії повертаються?
Можливо, ви вже не раз вирішували більше відпочивати, не брати на себе зайвого або регулярно виділяти час для власних потреб. Але минає кілька днів і все повертається до звичного ритму.

Це може відбуватися тому, що знайомі обставини запускають звичні реакції. Якщо ви роками звикали спочатку виконувати всі чужі прохання, а вже потім звертати увагу на себе, одного рішення може бути недостатньо, щоб змінити цю послідовність.

Коли навантаження зростає, ми нерідко повертаємося до знайомих способів дії. Це не обов’язково означає, що зміни не відбулися.

Що може допомогти?
✅Помічати ситуації, у яких ви найчастіше забуваєте про себе. Наприклад, погоджуєтеся на додаткові справи, коли вже втомлені.
✅Заздалегідь готувати альтернативу. Наприклад, перед відповіддю на прохання говорити: "Я перевірю свої плани й відповім трохи пізніше".
✅Зменшувати поріг входу. Якщо на повноцінний відпочинок немає часу, шукати реалістичні короткі паузи, не вважаючи їх повною заміною тривалого відновлення.
✅Повертатися до практики без самопокарання. Пропущений день не перекреслює попередніх зусиль🙏
✅Переглядати умови життя, а не лише власну поведінку. Іноді проблема полягає не у відсутності звички, а в надмірному навантаженні та нестачі підтримки.