#особисте

📚📖 Раз на певний час купляю собі книжки: не аудіо чи електронні, а саме паперові, бо в цьому є певний ритуал, образ і певне самовдоволення від бібліотеки, що формується на твоїх полицях. Ніби чим більше стоїть книжок, тим ближче ти до пізнання істин цього світу.

Так ось, зайшов я у доволі великий книжковий магазин. Пішов у відділ, що мене цікавить: філософія, політологія, міжнародні відносини, психологія і так далі.

💬 Наче цілі полиці забиті книжками, гарні, яскраві у твердих палітурках, але є один нюанс. Пів години їх переглядання, перекладання книжок, а обрати нічого не можу, бо: 1/3 — біографічні, спогади. І їх так багато, що схоже, я міг би знайти біографію і сусіда. Звісно, це до певної міри цікаво читати біографічні Тетчер чи ще когось. Цікаво читати, коли це написано саме людиною, але ти гортаєш, дивишся і розумієш, що це не про знання, а про роботу з іміджем (я випустив книжку) чи суто комерція, наштампована на замовлення найнятою людиною, яка за тебе написала автобіографію.

Спустив погляд нижче.

Далі 1/3 книг типу: 100 порад бути успішним, 50 порад для гарного менеджера, 150 порад ще чогось, бестселер за версією тією, іншою, третьою (і там кожна версія бестселер чогось).

І те, що залишилося, це переважно те, що вже читав... Стара класика.

І, дивлячись на полиці книжкового магазину, десь зловив себе на думці, що якщо раніше випуск книги — це про переосмислення чогось, то зараз це тотальна «інсайдерська мемуаристика», добре якщо ще написано тим автором, який там зазначається. Інша категорія — вже за ці десятиліття переписане одне й те саме (поради про щось), що вже межує на рівні з відвертим інфоциганством.

Чи усвідомлюємо ми динаміку зараз? Тектонічні зміни. На чому будуть навчатись наступні покоління?

Де переосмислення, фіксування цього через філософію, політологію та іншу профільну штуку...

Академічна (хоча вона не є такою — її зараз сприймають так) література минулого, позаминулого століття, та навіть ще десь до 2010-их і так далі намагалась переосмислити те, що бачили довкола (правильно / неправильно — це інша справа, саме підхід). І це в умовах обмеженого доступу до інформації. Зараз доступ до інформації, мобільність — колосальні.

А моє (може, вкрай суб’єктивне) твердження, що переосмислення покладеного на папір, із року в рік все менше, й менше (увага, я не кажу за художню чи іншу літературу). Я кажу про інше: свій профіль — політологія, міжнародні відносини й так далі.

Як журналістика, на мою думку, скочується в те, хто найшвидше дасть «інсайд» (часто навіть без перевірки), так і література-осмислення / переосмислення, яку я б так назвав узагальнено, зі спроб переосмислити щось скочується у «а зараз я вам покажу, звідки готується... читайте в моїх мемуарах написаних не мною за 9,99$».

Нам не потрібно вестися на американські тренди, де кожен «екс» чогось прагне швидко наштампувати мемуари, поки про нього не забули. Або наштампувати щось, бо є ім’я, яке використає маркетинг, але зміст там не у сенсах, а суто в грошах (я не кажу, що це погано, але ж має бути баланс).

У нас унікальний досвід, первинний, і він має переосмислитись, щоб зафіксуватись на папері для наступних поколінь. Я розумію, що воно менш комерційно, менш привабливо, але якщо його не буде, то наступні покоління будуть вивчати сучасну філософію, політологію і міжнародні відносини за мемуарами блогерів, спортсменів, гуру саморозвитку і так далі. Не проблема, що воно існує — проблема, що воно витісняє з відділів те, що мало б там стояти. Стояти «трошечки» інше.

Resurgam➰

Приєднуйся