✙Resurgam✙ | Вплив та суспільна аскета: 500 тис студентів, що мають підкорити Африк...

Вплив та суспільна аскета: 500 тис студентів, що мають підкорити Африку в інтересах Кремля💬 Наприкінці другої половини минулого сторіччя в США активно підіймалася аналітичними колами / і підіймається зараз дискусія: а чи треба Америці бути лідером? Лідерство — це ж не тільки можливості, але й відповідальність, витрати, те, що сучасним сленгом можна сказати «напряг». Необов’язково, якщо ти впливовий, потрібно бути неодмінно лідером у міжнародній політиці. Впливовість породжує лідерство, але лідерство можна не приймати. Українському суспільству в майбутньому необхідно буде теж визначитись з межами власної проактивності у світі, що несе не тільки можливості, пафосні образи, але й ризики, які інколи переважають можливості. Чи інший шлях. Однією з ознак країни, яка будує проактивність зовнішньої політики та власного впливу, є те, що всі державні інституції — від МЗС чи РНБО до українських вишів — спрямовані на загальну мету створення інституційних можливостей для реалізації проактивності на зовнішній арені.Досвід ворога теж треба вчитиПрикладом роботи в довгу є створення закордонних мереж впливу через вищу освіту, використовуючи «освітній перекіс». 500 тис. студентів — спосіб підкорити Африку з боку Кремля🔗 Згідно з президентським наказом путіна, до 2030 року кількість іноземних абітурієнтів у вишах московії має бути доведена з 300 тис до 500 тис. Це означає, що в планах Кремля, щоб кожен шостий студент був іноземцем, переважно орієнтир на Африку.Робить Кремль це не з доброї волі дати вищу освіту країнам Африки. Це старий радянський підхід через освіту будувати мережу в цільовій країні, відкриваючи освітні програми для талановитих іноземців із слабкою системою вищої освіти, часто навіть фінансуючи їх з власного бюджету, замість того щоб вкладати у власних абітурієнтів. Але це боротьба за вплив.До московії прибувають з умовної якоїсь країни Африки:• або абітурієнти, які можуть сплатити навчання — зазвичай це представники середніх або заможних за мірками африканської країни родин, які можуть бути вже впливовими і тому цікавими;• або це талановиті студенти, які в майбутньому з великою ймовірністю проб’ють собі шлях, повернувшись на батьківщину, і тому вигідно Кремлю вкласти кошти в їхні освітні програми. Частина студентів залишається на московії і стає містками між країнами — будь-який варіант підходить для Кремля.Здобувши освіту на московії Кремль підтримує цю людину (моніторить, тримає в орбіті, особливо якщо після повернення вона стає цінною в місцевому суспільстві). Через 5–10–15 років така стратегія дає результат. Тобто диспропорція в рівнях освіти та доступність освіти використовується як стратегічний інструмент проникнення в цільову країну.Це стратегія, яка поєднує час (бо треба чекати) та інвестиції, бо ці місця/студенти не всі стають перспективними.➡️ Українська вища освіта має достатні характеристики, щоб використовувати такий же перекіс у національних інтересах, але поки використання вищої освіти є лише «комерційним». Тобто залучення іноземних студентів «для бюджетів вишів». Більшість вишів позбавлена стратегії фіксації іноземних студентів у рамках державницької логіки побудови мереж впливу. Як і державні інституції, і дипломатія явно недооцінюють можливості проникності через освіту, бо в електоральному 5-річному циклі ти це не просто тоді реалізовуєш не для себе, тебе ще й з’їдять опоненти за якусь профінансовану програму для іноземних студентів.А це питання суспільної дискусії: чи готові до проактивності і, якщо «так», то чи готові усвідомлювати, що забезпечення проактивності часто постає із самообмеження певних ресурсів у бік стратегічної потреби. Вищеописане — це лише крапля. Якщо суспільство забажає світової проактивності, то в рамках наших економічних реалій це означає прийняття і певного суспільного аскетизму (непопулярні рішення) як методу накопичення ресурсів для державної проактивності на міжнародній арені. Чи готове суспільство приймати це — ось це питання…Resurgam➰Приєднуйся