«Головне — бути поруч із дитиною і у безпеці»Марина з села Володимирівка на Донеччині виховує чотирирічного сина. До війни вона мала спокійне життя — власний дім, господарство, роботу продавчинею. Здавалося, що бойові дії не торкнуться їхнього села, але поступово вибухи ставали дедалі ближчими.Коли почалося повномасштабне вторгнення, її синові було лише три місяці. Марина розповідає, що тоді найбільше боялася не за себе, а за дитину. Вона вдячна, що змогла народити до початку війни, адже чула історії жінок, які переживали пологи вже під обстрілами у підвалах.З часом ситуація у громаді погіршилася: над селом літали дрони, били по мережах і заводах. Коли відстань до лінії фронту скоротилася до кількох десятків кілометрів, Марина вирішила евакуюватися. Найважчим для неї був сам момент виїзду — залишати дім і рідних. Але думка про безпеку дитини допомогла зібратися.У вересні 2025 року жінка разом із сином виїхала до Павлограда. Там, у транзитному центрі, її зареєстрували фахівці громадської організації «Відповідальні громадяни» для отримання багатоцільової грошової допомоги.Марина згадує: «Усе пройшло дуже добре. Фахівці подбали не лише про мене, а й про сина — його відвели до ігрової кімнати, щоб я могла спокійно заповнити документи. Це дрібниця, але для мами з маленькою дитиною — велика підтримка». Отриману допомогу Марина спрямувала на найнеобхідніше — продукти та теплий одяг. Після пережитого це дало змогу хоча б трохи відчути стабільність.Зараз Марина із сином живе у родичів у Дніпрі. Місто їй знайоме, тому адаптуватися було легше. Вона сподівається, що фронт не просунеться далі, і що більше не доведеться знову тікати. Найбільше мріє про мир і повернення додому.Громадська організація «Відповідальні громадяни» проводить реєстрацію на багатоцільову грошову допомогу у транзитних центрах Павлограду та Лозової, в межах проєкту «Місцева, інклюзивна та різнобічна екстрена допомога населенню, яке постраждало від війни в Україні», що реалізується у партнерстві з Mercy Corps за фінансової підтримки уряду Великої Британії.