Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Релігієзнавчий хробак
Añadido 14 jul. 2024

Релігієзнавчий хробак

@relhrob
Número de suscriptores: 876
Fotos: 1,380
Enlaces: 334
Descripción:
Канал Олега Кисельова про релігієзнавчі книги. Цей канал для поціновувачів релігієзнавства та книжкових хробаків. Я публікую описи нових книжок з релігієзнавства та суміжних дисциплін. Лише обкладинка та базова інформація.

👥 Número de suscriptores

876
Promedio/Día:: +6
Promedio/Tiempo:: +10
Promedio/Mes:: +43

👁️ Vistas promedio por mensaje

233
Promedio/Día:: 249
Promedio/Tiempo:: 219
ERR: 26.6%

📊 Mensajes por Día

1.2
Último día: 0
Promedio semanal: 1.3
Promedio por día: 1.2

Historial de cambios de estado

Oficialmente no confirmado 2024-07-14

Muro

Estadísticas de telegram canal

Фірігос А. Вступ до історії патристичної та візантійської філософії (від початків християнства до іконоборства) / пер. С. Угрин, наук. ред. М. Горяча. Львів: Видавництво УКУ, 2017. 280 с.ISBN 978-966-2778-97-7Підручник складається з чотирьох частин.Перші дві – представляють корені візантійської філософії і те, як вони були прийняті та розвинуті великими християнськими авторами, насамперед александрійцями – Климентом та Орігеном, а відтак каппадокійцями – Василієм та обома Григоріями. Автор прослідковує процес переходу від грецької класичної до грецької християнської філософій і показує роль у цьому еллінізму та юдаїзму у грецькому вираженні, а також його пристосування до науки та вістки Євангелія у процесі сприйняття християнством грецької філософії.Третя частина переносить читача у візантійський період і знайомить із Леонтієм Візантійським і Максимом Ісповідником.Остання частина видання присвячена одній із найдраматичніних сторінок історії візантійської думки – суперечці про почитання ікон.
#рецензія"Варто звернути увагу на передумови появи на світ дослідження отця Ґілла, Т. І. , оскільки саме їм ми завдячуємо новий поштовх до досліджень у цій сфері. В 1937 році, за два роки до 500-ліття Флорентійського поєднання, ректорат Папського східного інституту прийняв рішення вперше опублікувати всі джерела і документи, пов’язані із Собором. Загалом упродовж 1940 – 1976 років побачили світ 11 томів (22 книги) цього важливого для церковної історії збірника. Окремі томи серії: Isidorus Arch. Kioviensis et totius Russiae, Sermones inter Concilium Florentinum conscripti (Х том, 20 книга) та Acta Slavica Concilii Florentini (ХІ том, 22 книга) містять, відповідно, промови митрополита (архиєпископа) Київського Ісидора та слов’янські Акти Собору і можуть бути особливо цікавими для українського контексту. Сам Джозеф Ґілл, Т. І. був одним із членів редакційного комітету, до якого входили видатні західні науковці, та займався підготовкою до друку згаданої серії", – пише в огляді Анатолій Бабинський.
Брильов Д. Невідомий іслам на теренах України: історія Ісламу в Україні кінця XIX - початку XXI ст. Одеса: Азіатика, 2024. 445 с.  Книгу присвячено системному огляду історії мусульманської спільноти та формуванню ісламського дискурсу на теренах України з кінця ХІХ ст. і дотепер. Основну увагу приділено процесу розвитку мусульманської спільноти насамперед через її структурні елементи – громади. Простежено, як з кінця ХІХ ст. формувалася спадкоємність інституалізованих утворень, окремих громад, які через формальні, неформальні, підпільні структури, мусульмани, що мешкають на теренах сучасної України, зберігали, трансформували та передавали ісламську ідентичність протягом майже 130 років. Монографія містить значну кількість архівних матеріалів, значну частину з яких вперше введено в науковий обіг. Книга призначена для фахівців у галузі релігієзнавства та студентів зазначеної спеціальності. Вона також буде цікава широкому колу читачів, які цікавляться ісламом та проблемами історії релігій на теренах України.
#рецензія (а точніше відповідь на рецензію)"У відповідь на висловлені О. Галенком зауваження щодо написання термінів та власних назв зазначимо, що в передмові до свого перекладу Ю. Петрова пояснює вибір методу їхньої передачі. Так, терміни, які позначають реалії епохи, наводяться у транслітерації з поясненнями у примітках. Вибір сучасної російської форми для топонімів зумовлено тим, що в рукописі значна кількість власних назв і термінів наведена з викривленнями і помилками переписувачів, відтворення яких у перекладі навряд чи було б доцільним. При цьому у виданні арабського тексту всі різночитання були належним чином враховані. Отже, дивно, що О. Галенко, не маючи кваліфікації ані арабіста, ані лінгвіста, взявся коментувати дослідження Ю. Петрової саме з лінгвістичної й перекладознавчої точок зору. Особливо сумнівною видається спроба О. Галенка оцінити якість перекладу арабського тексту крізь призму власних знань османсько-турецької мови", – відповідає Вчена рада Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримьского.