З 2014 року Україна є абсолютним лідером в світі за кількістю волонтерських ініціатив. Вітчизняний волонтерський рух, без перебільшення, став феноменом, який активно вивчають та впроваджують не лише на практичному, але й науковому рівні. Водночас важливо, що до нього активно залучається й соціально відповідальний бізнес, адже низові волонтерські ініціативи часто не здатні вийти на загальнонаціональний рівень через цілком об’єктивні причини – передусім банальну нестачу ресурсів, логістичних та інших можливостей. І саме тут провідну роль повинні брати на себе великі компанії. Звісно, якщо вони відповідальні.Що таке відповідальний бізнес у країні, яка воює? Думаю, це насамперед той бізнес, який швидко реагує на потреби і залишається поруч тоді, коли підтримка справді важлива. Не менш важливою є системність. Разова допомога, безумовно, корисна і правильна справа. Але коли це відбувається на системній основі, результат є зовсім іншим. Бо крім безпосередньо підтримки мова йде й про впевненість у тому, що допомога продовжиться й надалі (наприклад, у компанії «Мономах» є спеціальний лічильник допомоги Збройним Силам України, який на сьогодні показує майже 115 000 000 переданих горняток чаю для воїнів; також компанія регулярно передає десятки тисяч порцій чаю до медичних закладів, пунктів обігріву тощо). Таким підхід є вкрай важливим в умовах війни, оскільки формує певну впевненість у майбутньому, демонструє, що українські компанії продовжують працювати в Україні, платити податки, утримувати робочі місця та паралельно допомагати – у міру сил та можливостей. Головне, щоб держава це розуміла та цінувала, а не перешкоджала, як часто відбувалося раніше.