Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, виступаючи на конференції послів ЄС у Брюсселі 9 березня, заявила, що Україна отримає 90 млрд євро від ЄС попри вето Орбана. Вона запевнила, що «в цьому випадку ми виконаємо свої зобов’язання, тому що на карту поставлено наш авторитет і, що важливіше, наша безпека». Заява, безумовно, правильна та обнадійлива. У ЄС дійсно є механізми, які дозволять виділити кошти попри всі перепони, які створює поки що діючий прем’єр-міністр Угорщини. Однак всі проблеми України дана позика, на жаль, не вирішить. Так, у нас будуть гроші на 2026-2027 роки, значну частину яких ми зможемо витрачати безпосередньо на оборону – і які не потрібно буде повертати, тим більше з відсотками. Водночас нікуди не поділася ключова проблема – дефіцит бюджету, який зростає щороку. У 2024 році він становив 600 мільярдів гривень, у 2025 – вже 830 мільярдів, а цьогоріч може сягнути 1 трильйону гривень. А що влада? Нічого. Реально нічого. Урядовці сподіваються на допомогу МВФ, яку ми вже почали отримувати. Проте замовчують головне – усі ці кошти підуть на банальне обслуговування наявного боргу перед... МВФ. Це як замкнуте коло. То що робити? Як варіант – провести реструктуризацію боргів. Наприклад, команда Дмитра Разумкова пропонувала це зробити вже давно, починаючи з 2022 року. Адже саме у перший рік великої війни для України склалася унікальна ситуація – максимально висока довіра до нас з боку партнерів, колосальна повага завдяки діям ЗСУ і, що важливо, сприятлива ситуація на міжнародних ринках. Але влада не прислухалася і свій шанс проґавила. Як результат, тільки на обслуговування боргу у 2022-2025 роках Україна витратила більше 1,3 трлн грн. Чи можна спробувати зараз? В принципі, так, але треба, по-перше, реально боротися з корупцією, по-друге, забезпечити верховенство права і, найголовніше, не боятися слухати слушні поради і реалізовувати їх на практиці. Бо питання не в рейтингах, а майбутньому країни.