Чим далі, тим більш очевидним стає один простий факт – влада просто займається гасінням «пожеж» (проблем). Частину з яких вона сама ж і створила. От, для прикладу, віце-прем’єр Кулеба, автор відомого вислову про «цвинтарі, які єднають країну», заявив, що в Україні перевірять усі Пункти незламності. Я вибачаюсь, а хто їх взагалі придумав та створив? Саме у такому форматі? Хто спочатку максимально розкрутив тему, а потім закинув – сподіваючись, що більше не прийдеться використовувати ці пункти? Або візьмемо Шмигаля. Унікальний персонаж для української політики – колишній прем’єр-міністр, ексміністр оборони і нині міністр енергетики. Звісно, головне питання зараз – це порятунок енергетики. Однак що робити, наприклад, з її фізичним захистом? За який у тому числі несе відповідальність Шмигаль – і як прем’єр, і як міністр оборони. Йому це вкрай актуальне питання під час години запитання до Уряду задав Дмитро Разумков. Як, до речі, і питання про «третю лінію оборони, яка була завершена на 100%», однак сьогодні на деяких ділянках вже окупована ворогом. З’ясувати, як так сталося – це суспільно важливе та значиме питання. Зокрема з огляду на те, щоб не повторювати подібних помилок у майбутньому та зробити правильні висновки. Саме у такому контексті парламентського контролю питання від Дмитра Разумкова і прозвучали. І що у відповідь? Просто «геніальні» пояснення: «це війна» та «фортифікації можуть бути втрачені». А, і ще фраза про те, що сам міністр енергетики на роботі «температуру не міряв», але «сидить у куртці». Комунікація, як кажуть, на рівні. Проблема тільки у тому, що списати все на так званий перший день на посаді не вийде. Бо захисні споруди на об’єктах енергетики, згідно «плівок Міндіча», ніхто не збирався будувати ще рік тому – якраз за часів прем’єрства нинішнього міністра. Тому відповідати все одно прийдеться, рано чи пізно.