Підписав сьогодні новий наш український пакет санкцій, які ми обовʼязково маємо поширити в інших юрисдикціях. Санкції проти окупантів – російських військових, більше сотні їх, – які причетні до ракетних, дронових ударів по нашій країні, по наших людях. Також є пакет проти суден, які використовуються Росією для перевезення вантажів для війни – зброї, боєприпасів, перевезення техніки. Ми готуємо нові наші санкційні рішення – як далекобійні, так і юридичні. І ще одне. Активно ведемо дипломатичну роботу з нашими партнерами у Євросоюзі, щоб наблизити членство України в ЄС. Україна бореться за своє життя, за свою незалежність і за ту Європу, яка найдовше живе в мирі, захищає людей і життя, захищає культуру і саме завдяки такому захисту має справді глобальну роль. Без України не може бути повноцінного європейського проєкту, і присутність України в ЄС також має бути повноцінною – повноправною. Важливо відкрити кластери. Важливо змістовно рухатись у перемовинах. Важливо працювати на 100% заради безпеки, заради наших людей. Дякую всім, хто з нами, хто з Україною! Слава Україні!
Відновлюємо тролейбусне сполучення між Хортицьким і Дніпровським районами, яке зупинилося ще на початку вторгнення! Йдеться про маршрут №2, який запустили 2020 року та який з’єднує Бородинський мікрорайон і Хортицький район. Для багатьох людей це щоденний маршрут на роботу, навчання, до лікарів тощо. Після початку повномасштабної війни рух маршруту був зупинений. Місто було змушене змінювати схеми роботи електротранспорту, зокрема через ДніпроГЕС, з урахуванням безпекової ситуації. А в період, коли руху не було, на окремих ділянках почали фіксуватися випадки розкрадання контактного проводу. Саме тому у 2025 році було демонтовано майже 7 кілометрів контактної мережі, щоб зберегти комунальне майно.Але звернення мешканців показали: цей маршрут місту потрібен. Тому після аналізу ситуації ухвалила рішення його відновити. За моїм дорученням КП «Запоріжелектротранс» уже розпочало монтаж контактної мережі на ділянках, де вона була раніше. Це плановий технічний процес, який потребує часу, але головне — роботи вже стартували. Плануємо використовувати на цьому маршруті саме тролейбуси з автономним ходом.
Наші SymphoKIDS знову дають привід пишатися Запоріжжям! Дитячий симфонічний оркестр, у якому сьогодні грають 50 юних музикантів від 9 до 20 років, пройшов конкурсний відбір на один із найвідоміших музичних фестивалів Європи — FIMU у французькому Бельфорі! Цьогоріч на фестиваль подали 1751 заявку з 86 країн світу. І серед відібраних учасників — наші діти із Запоріжжя.Для міста це справді особлива історія. SymphoKIDS — унікальний для України дитячий симфонічний оркестр і єдиний такий колектив у південному регіоні. Вони не просто грають класику, українську музику й світові хіти у симфонічному звучанні. Вони показують, скільки таланту, сили й світла є в наших дітях.У Бельфорі оркестр матиме два виступи, а після цього зіграє ще й концерт у Цюриху на запрошення української громади у Швейцарії. І це вже не просто участь у фестивалі. Це велика культурна присутність Запоріжжя і України на міжнародній сцені. Пишаємося нашими дітьми! Вони неймовірні! І дуже хочеться, щоб якомога більше людей почули, побачили й запам’ятали: у Запоріжжі ростуть діти, які вміють підкорювати світ музикою.
40-річне партнерство Запоріжжя та Обергаузена подовжено! Наші партнерські взаємини було започатковано ще у 1986 році — в іншій державі, в іншій політичній реальності. За цей час змінилися країна, статус Запоріжжя, сам контекст міжнародної співпраці і зміст наших відносин. Саме тому для нас було важливо не просто зберегти цю історію, а оновити її відповідно до вимог нашого часу.Особливо цінно, що заради цього рішення в Обергаузені була скликана сесія міської ради. Депутати одностайно підтримали поновлення партнерства із Запоріжжям. Для мене це був дуже сильний і промовистий жест. Це означає, що для міста-побратима ця подія теж є важливою і непересічною.Оновлена угода передбачає подальшу співпрацю у конкретних напрямах: освіта і молодіжні програми, культурні, мистецькі та соціальні обміни, економіка, спорт, обмін досвідом у сфері місцевого самоврядування, а також розвиток прямих зв’язків і обміну інформацією між нашими містами. Тобто йдеться не лише про символічне поновлення підписів, а про зафіксовану рамку для подальшої практичної роботи.Обергаузен для Запоріжжя — не формальний партнер, а справді надійний друг, який допоміг нам вистояти у найскладніший час. І ця допомога була дуже конкретною.▪️ Медицина і порятунок: автомобілі швидкої допомоги, медичні матеріали, ноші, засоби для невідкладної допомоги.▪️ Комунальна сфера і техніка: транспорт, обладнання, техніка для міських і комунальних служб.▪️ Енергетична та інфраструктурна стійкість: генератори, зарядні станції, необхідне оснащення для аварійних і відновлювальних робіт.▪️ Гуманітарна підтримка: побутові речі, захисне спорядження, усе те, що в окремі моменти було критично важливим для міста і людей.Щиро вдячна Обергаузену за послідовність, людяність і справжню дружбу, що не знає кордонів. Бо справжнє партнерство перевіряється не словами, а вчинками.🇺🇦🇩🇪
Відвідала одне з місць тимчасового проживання, де зараз триває ремонт, аби покращити умови для людей. Коли приїжджаєш у такі простори, бачиш не лише стіни чи коридори. Передусім бачиш людей. Їхні історії і те, скільки всього їм довелося залишити позаду.Одна з мешканок тут — Людмила Іванівна. Вона виїжджала з Херсонської області, з селища Козацького Новокаховської ОТГ разом із чоловіком. росіяни нещадно обстрілювали її населенний пункт, тож питання евакуації було неминучим. На збори дали 5 хвилин. Зізнається: у чому була — в тому і поїхала. Вдалось зібрати тільки один пакет речей. Вже під час виїзду звідси росіяни теж сильно атакували: думала, що не доїдуть живими. Але все минулось. Спочатку були у сестри чоловіка в Кривому Розі, потім перебрались у гуртожиток у Запоріжжі. Донині живуть у нас. Ці історії торкають за живе. І саме заради таких людей ми і приводимо до ладу наші МТП. Конкретно в цьому гуртожитку ми уже відремонтували коридори, кухню, вхідну групу, оновили освітлення, підлогу, замінили газове обладнання, встановили нові холодильники, мийки, витяжки, пральну і сушильну машини. Перший етап робіт спільно з благодійним фондом «Рокада» вже виконаний. Окрім цього гуртожитку, облаштовуватимемо ще два простори для внутрішньо переміщених осіб. Тут мають бути не просто ліжка і дах над головою. Тут мають бути нормальні умови для життя.У Запоріжжі в підпорядкуванні КП «Запоріжремсервіс» дев’ять місць тимчасового проживання, де мешкає близько 500 людей. І ця робота для нас не другорядна. Бо за кожним таким простором — людська доля. І наше завдання зробити так, щоб навіть після втрати дому люди відчували: про них не забули.
Тільки цими місяцями мінус 10% російської нафтопереробки. Важливо також відзначити, що російські нафтові компанії змушені зупиняти свердловини. Це ще більш суттєво. Природа російського нафтовидобутку така, що їм саме це найбільш неприємно. Звісно, крім втрати грошей. Щоб відновити видобуток на свердловинах, Росії треба зробити значно більше, ніж багатьом іншим нафтовим країнам, які глушать свердловини, реагуючи навіть просто на коливання ринку. Росіяни так не можуть. Їм втрачати видобуток – це справді дуже боляче. І якщо говорити про загальні російські державні доходи, завдяки комплексному нашому тиску – на всіх рівнях – за п’ять місяців року в них уже дефіцит значно більше, ніж вони планували на рік. Путін, звісно, відклав грошей на війну, але точно не стільки, щоб воювати безкінечно. Кожен наш удар у відповідь, кожен наш спільний із партнерами крок тиску – все це штовхає Росію закінчувати свою війну. Зараз у них уже значна кількість регіонів у стані банкрутства, і Путін веде до банкрутства Росію. І різні схеми, які вони придумують, щоб заробити грошей, їм не допоможуть. Ми бачимо ці російські схеми. Ми фіксуємо їх. І будемо ламати їх.
Сьогодні дуже масштабно Сили оборони України, наша Служба безпеки України, наша розвідка відпрацювали по Московському регіону. Хороша хвиля наших дипстрайків – забезпечуємо Україні цю можливість. Дистанція до цілей цього разу – більш ніж 500 кілометрів, це вагомо ще й тому, що Московський регіон найбільш насичений російськими засобами ППО. Вони свій район влади бережуть найбільше. Але українські далекобійні кроки вже це долають.Як я вчора й казав, росіянам треба думати про свої НПЗ, про свої нафтові об’єкти, про свої підприємства, а не про те, як зламати життя інших народів – в Україні, чи в Молдові, чи в будь-якій іншій країні-сусідці. Також наші Сили оборони відпрацювали за цю добу по об’єктах на тимчасово окупованій території, зокрема в Криму.І ця наша далекобійність – це те, що значно змінює ситуацію та й загалом сприйняття російської війни у світі. Багато партнерів зараз дають сигнали, що бачать, що відбувається і як усе змінилося і в настрої щодо цієї війни, і в досяжності російських цілей на російській території. Війна цілком передбачувано повертається в «родную гавань», і це чіткий сигнал, що не варто зв’язуватися з Україною та йти несправедливою загарбницькою війною проти іншого народу – саме проти народу.
Станом на зараз відомо вже про п’ятьох загиблих у Києві через нічну російську атаку. Мої співчуття рідним і близьким. Близько 40 людей було поранено у столиці. Ще семеро людей поранено на Київщині. У Харкові вже 28 постраждалих. Двоє людей поранено в Одеській області. Загалом 180 об’єктів пошкоджено по країні, і з них лише звичайних житлових будинків понад 50.Зараз іще триває пошуково-рятувальна операція в Дарницькому районі Києва. Шукають людей під завалами будинку. Більш ніж 10 людей вважаються зниклими безвісти. Працюють усі необхідні служби і в Оболонському районі. Також триває відновлення після російських ударів на Полтавщині. Загалом до ліквідації наслідків обстрілу по всій країні вже було залучено понад 750 працівників ДСНС України та майже 750 поліцейських. Вдячний усім, хто допомагає рятувальникам і поліції.Сьогодні ж під час гуманітарної місії в Херсоні росіяни двічі атакували FPV-дронами машину Управління ООН з координації гуманітарних справ, і росіяни не могли не знати, яку машину вони атакують. В машині були керівник Управління ООН з координації гуманітарних справ та ще вісім співробітників організації. На щастя, ніхто не постраждав. Представників місії евакуювали.Все ж значну кількість ракет і дронів під час цих атак вдалося збити. Загальний відсоток збиття – понад 93%. Звісно, треба вище. І, звісно, найбільш складно – захищатися від балістики. Дякую всім, хто нам допомагає в цьому. За всі ці удари буде справедлива відповідь. І потрібно тиснути на Москву так, щоб вони там відчували наслідки свого терору. Важливо, щоб були санкції світу проти Росії. Відповідальність Росії за війну й наш санкційний тиск мають працювати на сто відсотків. І ще дуже важливо, щоб світ не мовчав про цей терор і був з Україною.
У Запоріжжі відкрили відділення загальної неврології та демієлінізуючих і екстрапірамідних розладів у міській лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги.Неврологія — один із тих напрямів, де час напряму впливає на прогноз. При інсультах, важких загостреннях розсіяного склерозу, гострих моторних порушеннях, аутоімунних і екстрапірамідних розладах допомога має бути максимально швидкою. І тепер пацієнти з такими станами зможуть отримувати спеціалізоване лікування тут, у Запоріжжі, у тісній взаємодії з екстреною медициною.Важливо й те, що це відділення працюватиме не лише як стаціонар, а як простір комплексної допомоги: від невідкладної діагностики і терапії — до реабілітації, супроводу пацієнта та подальшого спостереження. Йдеться про лікування демієлінізуючих захворювань, паркінсонізму, дискінезій, міастенії, синдрому Гієна-Барре, аутоімунних енцефалітів та інших складних неврологічних станів.Для Запоріжжя сильна медицина — це питання не лише здоров’я, а й стійкості міста. Коли працюють лікарні, коли є фахівці, коли люди знають, що в критичний момент їм допоможуть тут, удома, — це формує довіру до міста і дає людям підстави залишатися тут. І саме тому відкриття такого відділення — це не локальна новина однієї лікарні, а ще один крок до сильнішої міської системи охорони здоров’я.Дякую всьому колективу відділення. Жоден простір і жодне обладнання не працюють без людей. А тут головне — саме професіоналізм, досвід, уважність і щоденна робота лікарів та медичних сестер.
Сьогодні, у День медичної сестри, я хочу розказати історію запорізької медсестри Світлани Іванівни. На початку повномасштабного вторгнення жінка проживала у рідному селі — Дорожнянці Пологівського району. Зі смертю мами, яку вона доглядала останні роки, переїхала до Запоріжжя. Повертатись назад жінці вже немає куди — її будинок повністю зруйнований. Зараз вона має статус внутрішньопереміщеної особи і щоденно допомагає людям. Спочатку пані Світлана працювала у Міській лікарні №3, а зараз - у ЛОР-відділенні Міської лікарні №4.Але за робочим халатом, за спокійними руками і щоденною турботою про пацієнтів є ще одна, дуже особиста історія. Її син Станіслав у березні 2025 року став до лав Збройних Сил України та боронив країну на Донецькому напрямку. Із 15 червня 2025 року він не виходить на зв’язок і вважається безвісти зниклим. Світлана Іванівна постійно шукає його в списках військовополонених і продовжує чекати.Мені важко уявити, як це — щодня виходити на роботу, допомагати іншим, тримати себе в руках і при цьому жити з таким болем усередині. Але саме так сьогодні живуть багато наших медичних сестер. Вони лікують, підтримують, заспокоюють. І дуже часто самі несуть у собі втому, втрату, страх і надію, про які не говорять уголос.Світлана Іванівна - одна з тих жінок, у яких велике серце. І в цей день я хочу подякувати їй. Подякувати всім медичним сестрам Запоріжжя за те, що вони постійно поруч з пацієнтами. Допомагають попри все.І дуже хочеться, щоб найбільше, чого сьогодні чекає Світлана Іванівна, сталося. Щоб її син знайшовся. Щоб вона дочекалася.
TGLIST.COM.UA
2024-07-14