Король Відьом, Марта Веллс 🌟Марта Веллс для багатьох — це перш за все «Щоденники Вбивцебота», але тут вона заходить на територію епічного фентезі, і чи була ця спроба вдалою, я досі не можу сказати.Головний герой Кай — демон, який вміє захоплювати тіла смертних. Він прокидається у скляній труні, нічого не пам’ятає, але відчуває, що його подругу десь тримають у полоні. І далі ми рухаємося двома паралельними лініями: поки в теперішньому часі Кай намагається розплутати цей детективний квест і зрозуміти, хто його підставив, лінія минулого пояснює, як він взагалі дійшов до життя такого та війни з непереможними ієрархами.Що з цим текстом так:✨Динаміка та структура. Дві часові лінії — це завжди велетенський плюс для історії, бо я обожнюю такий тип розповіді. ✨Світобудова. Дуже різноманітний світ, наповнений цікавими деталями, де знайомі речі обіграні так, що починають грати новими барвами й працювати геть інакше. Це цілісне standalone-фентезі, яке не обов'язково розтягувати на трилогію, хоча фінал і залишає двері відчиненими, й авторка планує далі писати в цьому сетингу.Що з цим текстом не так:✨Емоційна «пласкість». Попри крутий концепт головного героя, він відчувається скоріше цікавою ідеєю, ніж живою особистістю. ✨Проблема «Show, don't tell». Нас постійно переконують у тому, що між героями неймовірна відданість і глибокі зв’язки, але на ділі це проявляється дуже слабко. Ти бачиш текст, бачиш діалоги, але не відчуваєш жодної хімії.У підсумку маємо якісно написану, але дивно відсторонену історію. Це наче дивитися на ідеально намальований кадр із манґи, де все красиво і на своїх місцях, але за персонажів серце не болить.А ще багато людей на Goodreads, і я в тому числі, відмічали, що текст читається важко. Книга потребує великої концентрації уваги, авторка спеціально створювала ефект ось цієї дезорієнтації у світі, щоб читач відчував те саме, що і головний герой, коли тільки «прокинувся» після полону. Я не дуже люблю такі «квести» від авторів, коли текст навмисно ускладнюють, хоча цього можна було не робити.Якщо чесно я так і не вирішила, яку оцінку ставити, бо книга залишила дуже дивний післясмак. Але бажання познайомитись із «Вбивцеботом» не зникло, а напевно навіть посилилося.#Redfox_прочитане