У День вишиванки Україна вдягає пам’ять... Тонку, вистраждану, вишиту руками жінок, які знали вагу молитви й силу мовчання, де у кожному хрестикові живе тиша предків, любов до дітей, оберіг дороги, шепіт землі, котра впізнає своїх навіть крізь століття. Українська вишивка увійшла до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2018 році. Світ побачив у ній те, що українці знали споконвіку - сакральний текст на полотні, який не піддався ані імперіям, ані заборонам, ані таборам. Колись за орнаментом читали долю людини, її рід, землю, з якої вона прийшла.Вишиванка берегла зв’язок між живими й тими, хто стояв за плечем невидимо. Оздоба ніколи не була випадковою - нерівний шов збивав лихе око, білий рукав ховав молоду від заздрості. Вишивка білим по білому здивувала Європу своєю недосяжною красою, доводячи, що диво можна створити голкою й ниткою. Сьогодні нові орнаменти народжуються під гуркіт vійни, динамічно вбираючи в себе нові сенси. Українські Воїни вдягають вишиванки під броню як молитву про незламність, вишиваючи власною кров’ю право майбутніх поколінь жити під українським небом І поки стоять ті, хто боронить нашу землю, стоятиме й вишитий код нашої нації. Живий та непідробний, переданий крізь покоління як тиха молитва народу, який вміє творити світло навіть посеред темряви.