Ви знаєте, у мене іноді навіть бувало, що я отримувала осуд за те, що публікую. Від рандомних людей, від деякого оточення теж. І дуже давно, я памʼятаю, навіть якийсь чувак писав коментарі, що якщо я публікую такі фотографії, то я «шлюха». І знаєте, це був той момент, коли я зрозуміла, що мене це не зачепило взагалі) Відтоді як я почала публікувати ню пройшло багато часу. Але спершу я викладала ню автопортрети анонімізованими. Якраз тоді я побачила, що є люди, яким це подобається. Вони мене підтримали. Я знімала маску анонімності маленькими кроками. Спочатку знімала так, щоб не було видно обличчя, лише якісь частини тіла. Мене мотивувало, що я знайшла свою аудиторію, яка мене розуміє. Згодом почала більше показувати обличчя, силует, фігуру загалом. І тепер ви завжди знаєте, де на таких фотографіях я, а де ні, бо я вже цього не ховаю. Зараз цей страх все рівно змушує часом задуматись над тим, чи хочу показати усе, що відзняла. Але в порівнянні з минулим - це кілометровий ривок уперед. Поділіться своїми страхами у творчості) що було/досі страшно публікувати вам?