Раджу відео про декомунізацію в Вінниці, цікавий приклад міста, де вона проходить вдало. Містам, окупованим з 2014, це все треба проходити майже з нуля.Майже, бо якась декомунізація проводилася по всій Україні ще з дев'яностих, починаючи з повернення тому ж Жданову назви Маріуполь ще у 1989 році, та конкретних міст, Києва (наприклад, вулиця Шовковична була Карла Лібкнехта), Одеси (ряд назв повернули, та ж Велика Арнаутська була Чкалова) та тієї ж Вінниці.У нас теж було, наприклад, в дев'яності повернули п'ять назв населених пунктів в Криму:💠Коктебель (за совка Планерське)💠Інкерман (Білокам'янськ)💠Сари-Баш (Таніне)💠Нікіта (Ботанічне)💠Партеніт (Фрунзенське)В Ак'ярі у 1993 місцева проросійська влада перейменувала площу Революції на площу Лазарєва. Хоча площа має і нормальні історичні назви, наприклад Базарна та Площа з каплицею (я у своїй недоробленій концепції деколонізації топонімів міста обрав назву Базарна).В Акмєсджиті у 2008 році міська влада на прохання "російської громади Криму" повернула імперські назви вулицям Рози Люксембург — Олександра Невського (хоча історично вона була Олександро-Невська, на честь собору) та Карла Лібкнехта — Долгоруківська. Що кумедно, проти перейменування виступили місцеві комуністи (пам'ятаєте, у нас не була заборонена комуністична партія?). Також вулиці Танкістів повернули історичну назву — Турецька.Ще цікаво, що набережна у місті була Набережна імені 60-річчя СРСР, але про це всі якось забули, і вже давно вона просто вулиця Набережна. Її частину на прохання кримськотатарської громади перейменували на вулицю Гаспринського, але це, здається, єдиний кейс кримськотатарської назви у центрі міста.Українських назв у місті не з'являлося з совєтських часів (наприклад, бульвар Франка з'явився ще у 1960-му році). Єдине, у 2003 році Ялтинська вулиця стала проспектом Вернадського, бо за кілька років до того Сімферопольському державному університету повернули назву Таврійський, присвоїли статус "національний" та ім'я Вернадського.Окупаційна адміністрація з 2014 теж "повернула" кілька імперських назв замість комуністичних, і навіть назвала одну з площ на честь колаборанта замість совєтської конституції, але її рішення не мають жодної сили, то ж і писати про це немає сенсу. Так от, колись нам декомунізацію та деколонізацію доведеться надолужувати за всі ці десять років (одинадцять, дванадцять...) і добре, що є у кого вчитися, добре, що є такі приклади як Вінниця. Для свого міста я концепцію деколонізації топонімів зробив, але ж є й інші міста, а ще селища та села, а ще переосмислення пам'ятних міст по Другій світовій, і ще купа роботи на майбутнє після деокупації.