Для тебе важливі такі поняття, як «народ», «громадська думка», «колективний розум». Ти, маленька людино, хоч раз замислювався над наслідками такого ставлення до цих понять? Ти коли-небудь запитував себе – тільки відповідай чесно – за всю історію розвитку людства або хоча б від часу поширення вчення Ісуса Христа: ти маєш рацію чи ні?

Ні, ти питав себе не про це, а про те, що скажуть про тебе оточуючі у зв’язку з тим чи іншим твоїм вчинком і чим це тобі загрожує. Про це і тільки про це ти завжди питав себе, маленька людино!

Прирікаючи велику людину на самотність, ти тут же забував, що ти з нею зробив. Ти просто говорив нові дурниці, відпускав на її адресу брудні жарти, завдаючи їй тим самим ще більшого болю.

Ти забуваєш. А велика людина не забуває. Вона не будує планів помсти, але намагається зрозуміти, чому ти поводишся так огидно. Я знаю, що тобі цього не зрозуміти, але повір мені на слово: скільки б разів ти не завдавав їй болю, якими б страшними не були завдані тобою рани, як би ти у своїй жалюгідній метушні не забував того, що вона зробила для тебе – велика людина страждатиме через твої злодіяння замість тебе не тому, що ці злодіяння такі значні, а тому, що вони ненормальні. Вона намагається зрозуміти, що змушує тебе обливати брудом свого ближнього, який тебе засмутив; завдавати болю дитині лише тому, що вона не сподобалася злому сусідові; зраджувати своїх друзів, висміювати добрих людей, попередньо отримавши від них те, що тобі потрібно, і раболіпствувати перед батогом. Вона намагається пояснити собі, що змушує тебе брати те, що дають, і віддавати те, що вимагають, але ніколи нічого не віддавати добровільно; що змушує тебе підштовхувати тих, хто похитнувся, самому брехати й переслідувати інших за правду. Маленька людино, ти завжди на боці переслідувачів.

Щоб здобути твою прихильність і домогтися твоєї негідної дружби, великій людині доводиться підлаштовуватися під тебе: говорити те, що ти хочеш почути, і вдавати, що цінує твої чесноти.

Але вона не була б ані мудрою, ані чесною, ані простою для розуміння – вона просто не була б великою людиною, якби дружила з тобою, мала ті самі чесноти, що й ти, і говорила з тобою однією мовою. Ти не можеш не помічати, що серед твоїх друзів, які говорять лише те, що ти хочеш почути, великих людей немає.

Ти не віриш, що твій друг коли-небудь може зробити щось велике. Ти потайки й навіть відкрито зневажаєш себе, коли відстоюєш власну гідність, а тому, зневажаючи себе, ти не можеш поважати свого друга. Ти навіть не можеш припустити, що хтось, із ким ти сидів за одним столом, жив в одному будинку, здатен на великі досягнення. Ось чому всі великі люди самотні.

У твоєму суспільстві, маленька людино, важко думати. Можна думати про тебе, за тебе, але не разом із тобою, бо ти душиш усі великі й благородні ідеї.

🚩 Вільгельм Райх
Поглянь на себе, маленька людино!