Блядь, як же мене вже заїбало піднімати цю тему.Як тільки я щось змінюю в собі — одразу лізуть мої улюблені:«Що ти з собою зробила?»,«Як ти воюєш із таким кольором волосся?»,«Я б не вдул» (котик мій передпенсійного віку, та мене б до тебе навіть судом не присудили).І вся ця купа лайна від людей, які сприймають чужу зовнішність на свій рахунок і намагаються переробити весь світ під свої стандарти — краси, зовнішності, щастя.Я досягла того рівня сприйняття себе, коли я виглядаю так, як подобається МЕНІ.Не для потенційних мужиків. Я ж, звісно, не можу спати, поки не переконаюся, що якийсь лівий хрін з інтернету мене схвалює, ага.Чому вас так це хвилює? Як живуть інші, здебільшого чужі вам люди?Хоча я здогадуюсь, чому 🙂Яскраві, незвичайні, щасливі люди — це дзеркало вашої нікчемності.Бо ви не зможете бути щасливими з такою зовнішністю, в таких умовах, з таким життям і т.д.Від’їбіться вже від інших.І прийміть той факт, що люди живуть життя, яке обрали самі. А ви так не можете. Бо завжди буде оглядка: «а що баба Маня скаже».А щоб баба Маня сказала, що ви молодці — киньте краще донат на каску для нашого друга БМВ 🫴https://send.monobank.ua/jar/5nwa3iAXx3А ви, мої неформальні, прекрасні, чудесні, унікальні булочки — живіть щасливо і кладіть великий хуй на думку і токсичність «ащолюдискажуть».Всіх обіймаю 💛