Надзвичайно малий відсоток людей може перебувати при великій владі десятиріччями і не поїхати кукухою. Багато з того, що відбувається зараз у світі, стало наслідком небажання усвідомлювати це деякими лідерами.“Не йди слідами Цезарів і не дозволяй себе захопити: адже це буває. Старайся зберегти в собі простоту, добропорядность, незіпсованість, серйозність, скромність, прихильність до справедливості, благочестя, доброзичливість, любов, твердість у виконанні належного діла. Використовуй усі зусилля, щоб залишитися таким, яким тебе хотіла бачити філософія”, — нагадує собі Марк Аврелій.Такі люди, як Марк Аврелій, що народжувались у родинах можновладців, мали шанс зрозуміти це, оскільки навчались філософії, готувались до влади, мали безліч прикладів у своїх родах. Та навіть це не завжди ставало запобіжником, бо ми можемо згадати і Нерона, і Калігулу. Хоча, можливо, вони погано вчилися або вчителі були не ті. Ще можна розмірковувати і про протипоказання отримувати велику владу людям з певною психічною структурою.Що вже говорити про демократичний світ, де обмежений термін перебування при владі — це захист не лише для суспільства, але й для самого можновладця. Адже це буває.