📱 «Чутливий контент» в соцмережах

📩 #нам_пишуть: «Після обстрілів бачу публікації з тілами постраждалих, стає геть не по собі… Складно переглядати знов і знов ці фото від друзів та знайомих. Для мене це ніби заново переживати цей жах, тіло холоне. Як з цим бути?»

📲 Коли ми спостерігаємо в житті такі жахливі події, як наслідки обстрілів, буває складно обходитися з емоціями та почуттями. Лють, біль, розпач, сум, безсилля, ненависть… У кожного свій «коктейль». Разом з тим, ці почуття стають гострішими та інтенсивнішими, коли щоразу ми натикаємося на згадки про них в новинах чи в соцмережах.

Ми розуміємо, що реальність нашого життя вражаюче жахаюча, особливо якщо асоціюємо зруйнований дім - з власним, а постраждалих - з собою.

😓 Насправді багато хто з нас, окрім бажання розповісти про трагедію та несправедливість усьому світу, намагається розділити свій набір надскладних переживань з іншими. Ніби просигналізували сторіс чи постом:
«мене це жахає»,
«я в розпачі»,
«я ненавиджу» тощо.

➡️ І будь-які способи це зробити - і з прокльонами, і з образами - ок, якщо вони дозволяють дати можливість відреагувати. Це краще, ніж тримати лють в собі.

❌ Жорстокість та лицемірство росіян неможливо зрозуміти і неможливо пробачити. Саме тому багато з нас приходить в соцмережі з «важким контентом» розділити цей біль та жах. Бо це - найшвидший спосіб і один з найдоступніших розділити емоції зі своіми близькими, хоч і віртуально.

❗️ Але цього може бути забагато. Наслідком фізіологічних реакцій на перенасичення переживаннями можуть бути блювота, нудота, головний біль чи запаморочення. Звичні біоритми внаслідок дистресу теж можуть змінюватися, і, наприклад, ми можемо «забувати» їсти, не можемо спати. Якщо все це відбувається з вами, імовірно, вам необхідно попіклуватися про себе, бо усі ці сигнали говорять «досить», «я більше не можу це витримувати».

У такі моменти краще:

🔸 припиняти гортати стрічку чи дивитись новини;
🔸 лімітувати час на це;
🔸 не переглядати фото з позначкою «чутливий контент» (а якщо ти обираєш їх додавати - попереджати про це);
🔸 спробувати розділити переживання вживу з близькими чи психологом;
🔸 переключитися на інші справи.

Це не зменшить біль і не заперечить його. Але це допоможе зберігатися, якщо «забагато» і ти не витримуєш.

Якщо ж відчуваєш сили та можливість розділяти біль з іншими, твої реакції допоможуть бути поряд в цьому. Це теж дуже важливо.

⏺️ На жаль, ми вже не можемо змінити минуле і щоденні трагедії. Утім, ми можемо прислухатися до себе, чути свої потреби і піклуватися про себе, пробувати жити далі.
Якось.
Через розпач, біль.
Як зможемо зараз.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі