❤️‍🩹 Тріснуте серце: про сумніви і роздуми, коли та чи треба розходитися в парі📨 #нам_пишуть: «Я у стосунках більше 7-и років, але останнім часом розумію, що партнер — не моя людина, хоча і дуже хороший. Мені важко приймати це рішення, але я подумую про те, щоб розійтися. Навіть не уявляю, як йому буде. А як я буду? Може це буде найбільша помилка в житті? Тільки подумаю про це все, і зупиняюсь, стає дуже сумно і страшно. Порадьте, як розійтися екологічно і не так боляче для нас обох».🙏 Початок християнської молитви про спокій каже:«Боже, дай мені душевний спокій прийняти те, що не можу змінити. Відвагу змінити те, що можу. І мудрість відрізнити одне від другого».💔 Саме ці питання ми ставимо собі, коли думаємо: чи залишатися нам в наявних любовних стосунках чи ні? Адже це завдання складне і непересічне. 📌 З одного боку, треба зрозуміти чи справді розходитися, чи то тимчасові труднощі? Якщо все ж прийнято рішення розходитися, то знайти форму, як це зробити. Разом з тим, витримати вину і сором, бо хто сказав про завершення, той зазвичай виниться. І врешті - відгорювати та відпустити історію, яка завершилася. 📌 Якщо ж партнер/ка знаходиться по іншу сторону барикад, то шлях дещо інший. По-перше, доведеться витримати шок, що партнер/ка хоче розійтися. По-друге, знайти форму для гніву, образи чи зрадженості, бо «Чого це зі мною хочуть розійтися?». По-третє, втримати від падіння на саме дно власну самоцінність. По-четверте, відгорювати і відпустити цю історію стосунку, у якому мене більше не обирають.🖇 Власне, однаковий процес і в того, хто сказав вголос про завершення стосунків, і в того, хто це почув, — це горювання і пошук нової форми, як тепер будувати життя.💭 Прислухайся до себе, як ти ставишся до почуття суму, яке може виникнути при завершенні стосунку? Звісно, найчастіше люди не люблять це відчувати. Зазвичай хочеться уникати цієї теми, почуттів і взагалі думки, що ми тепер можемо бути не разом. 🔇 Ми прикриваємо себе від суму за стосунками по-різному. Наприклад:🔸страхом: «Не так мені в стосунках і погано, раптом окремо буде гірше, тут все хоч ясно»;🔸соромом: «А що скажуть мої батьки, діти, колеги, люди навколо про це?»;🔸провиною: «Він/вона так багато зробив/ла для мене. Я мушу бути тут», «Відчуваю вину перед дітьми/батьками/спільтоною, бо так не мало бути»;🔸злістю: «Чого це я маю щось таке почувати? Хай він/вона міняється, щоб мені стало краще жити в цій парі!»;🔸ностальгією: «Було ж так багато прекрасних моментів разом…».🫣 Як кажуть деякі родичі на застіллях: «Якщо чоловік не п’є, не б’є і гроші приносить, то все в порядку. А якщо ще й не гуляє і діти є, то взагалі немає чого рипатися». Або ж: «Якщо жінка дітей народила, не п’є, не наркоманка, то теж нема причин на розлучення». І навіть якщо якісь з вищезазначених причин є, то у всюдисющих знавців знайдеться і на це відповідь: «Ну, буває. Люди і гірше живуть, терплять і сімʼї не руйнують». 🤷‍♀️ Як ви зрозуміли, виправдань не проживати (і навіть не починати) горювання про завершені стосунку мільйон!👉 Важливо зазначити, що ми не підтримуємо імпульсивних завершень стосунків. Психотерапія і психологія мають чимало інструментів, щоб проаналізувати потреби і комунікацію в парі та знайти рішення. Зокрема, цим займається парне консультування. Утім, інколи склеїти розбите вже неможливо. І тоді можна: або брехати собі, що все в порядку; або ж наважитися на складний шлях завершення.Ніхто краще за двох людей в парі не знає, як для них краще. Дай собі час, щоб прислухатися до себе і почути справжнє рішення.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі