Часом, найболючіше – це «ховати» живих людей1/5 Коли ми зашиваємося в буденних справах, роботі чи навчанні, ми цього взагалі не помічаємо. Але варто хоча б на вечір залишитися наодинці зі своїми думками – і привіт ностальгія. Починаєш згадувати ті самі «класні моменти», які ви колись проходили разом.2/5 А потім стається вона – випадкова або запланована зустріч. І тут прилітає другий депресивний інсайт. Ти дивишся на людину, оболонка наче та сама, але всередині вже зовсім інша версія, яка відрізняється від того образу, який тримався у голові.3/5 Ми постійно намагаємося стати «кращою версією себе», на кожному етапі. Але фішка в тому, що разом із цим ростом часто втрачаємо ті прості, наївні речі в собі, які колись і створювали ту саму магію та ностальгію.4/5 Але…ви змінюєтесь, обставини змінюються, люди йдуть і це цілком нормально. Просто пам’ятайте: у вас обов'язково все вийде, ви досягнете своїх цілей і оточення теж оновиться. Поруч з'являться нові «ваші» люди.5/5 Так, це вже буде зовсім інша історія. Але ніхто не каже, що вона буде гіршою за попередню. Вона просто буде новою. Обіймаю, Ваш психолог🫶