Сьогодні свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Я б не знайшов кращої нагоди запостити цю картинку, яка мені дуже подобається. Ми ж фактично святкуємо (!) смерть Марії, як би то дивно не звучало.

Я хотів написати щось про те, що сьогодні Церква повертає нас обличчям до смерті, дає нам можливість подивитись на неї по-доброму, по-християнськи, з любов'ю. Без страху і образи. В тому є якась правда, дійсно, але...

Але правда і в тому, що смерть - завжди прикра історія, як не крути. Зустріч із нею завжди болюча. Ми не знаємо деталей смерті Богородиці, але ми знаємо про смерть Христа. Навіть Йому, і тим, хто був поряд з Ним, не вдалося пройти цю дорогу приспівуючи.

А ще я згадав Клайва Льюїса, християнського мислителя ХХ ст, який після смерті рідної людини писав:

"Дуже важко витримати тих, хто каже: «Смерті немає» або «Смерть не має значення». Смерть є, і вона має значення, а її наслідки неминучі й непоправні. А казати, що смерть немає значення, це ніби сказати, що й народження немає значення".

Однак, як казав Павло апостол: "Я б не хотів, щоб ви сумували, як ті, що не мають надії".

Смерть є. І надія є. Тому сьогодні можна глянути на неї по-доброму, по-християнськи, з любов'ю. Без страху і образи. Сумувати з надією.

Таки зі святом 🤍

#зісвятом