Ну як ви, люди?У росіянців, схоже, істерика (навряд чи передспертна ще, але), гатять останнім часом, як звихнені. Много біди і горя від них. Але коли від них було добре?Дивлюсь, як змінилось наше сприйняття цих тривог і обстрілів. Раніше і я писав в таких ситуаціях про те, як готувати тривожні ранці, як заземлятись і дихати, щоб знизити тривогу тощо. Готувались, переживали довго, обговорювали, плакали тощо.Тепер все стриманіше чи що? Може звичніше?Не те, щоб ми звикли до цього безумства, як можна звикнути до того, як гинуть цілі родини у своїх домівках, і ти розумієш, що ти живий лише волею якогось випадку?Але ми явно адаптувалися.Людина дуже гнучка і живуча істота насправді. З одного боку, це добре, бо допомагає виживати. З іншого боку - є небезпека звикнутись з поганими, ненормальними речами.І тут важливо не збайдужіти, не спорожніти. Не закиснути і не спаскудіти. Не згубити себе.Рвати на голові волосся не треба. Але треба продовжувати всіляко дбати про нормальне проти ненормального. Дбати про добре і правильне, не миритись зі злом.Живи і будь 🤍#війна