Ніхто людину не зможе принизити, допоки вона сама із тим приниженням внутрішньо не погодиться.Христа били позавуш, обзивали і плювали в обличчя, але принизити не змогли. Навіть на хресті у Ньому є гідністьСамооцінка, самосприйняття і самоповага - це фундамент нашого Я.У вас не буде гідності і внутрішньої сили, допоки не буде впевненості, віри і поваги до того, що ви говорите і що робите. Аж до дрібниць.Це добре помітно на різниці між тим, коли людина на публіці вся така розумна, цікава, правильна, культурна, а на самоті - зневажлива, байдужа й неохайна. У такої людини не буде справжньої поваги до себе, чи відчуття власної цінності. У її красивому зовнішньому образі, в який вона, скоріше за все, й сама вірить, є велика чорна діра, яку вона від себе ховає, і в яку все провалюється. Така людина внутрішньо слабка і легко спотикається об найдрібніші зауваження і критику.Чим більша різниця між тим, які ми на самоті і які перед людьми, - тим менше у нас самоцінності і самоповаги.Людині потрібна людина, потрібен Інший. Через Іншого і в Іншому людина пізнає себе, як людину.Діти-мауглі, які виростали з тваринами, з'їжджали до тваринного в собі. Воно є у кожному з нас, людське можна втратити. Навіть якщо втрачати це по трохи, крихтами. І коли таке стається, то ви не будете себе за то поважати. Це принесе у душу невпевненість, слабкість, плутанину і розгубленість.Спробуйте пожити 2/3 дні так, ніби вас бачить Інший. Є такий гарний біблійний вираз - ходити перед лицем Божим. От прокидаєшся ти зранку та відчуваєш, що Хтось дивиться на твоє незастелене ліжко, і застеляєш його. Це міняє людину на краще. З’являється більше людського, а звідси і більше самоповаги, звідси ж - гідності і внутрішньої сили. Бо ти справді віриш у те, який ти, і поважаєш це.Жити треба вчитись.Живи і будь 🤍#психомудрості