Ви не вигоріли, вигоріли не ви. Ви просто живете в реальності, яка вигорає. Субота. Ви живі. Це вже статистично підозріло, але добре. Добре, правда, не всім. Хтось виживав і вижив, то їм добре, хоч і страшно. Хтось сказав: "Та як уже буде!" - і йому дано, ну то нехай буде. А комусь дано, хоч йому вже й не треба, бо новий день йому, як тягар вини перед тими, кого вже немає... Як би не було, але ми тут, ми є, ми живі. Субота. Давайте вже поживемо, подивимось. *** Не треба від себе очікувати хтозна чого, коли у тебе: — 3 тривоги з ранку, ще до кави;— купа думок про те, як поміж війну розгребсти свої будні;— бажання зупинити планету і зійти, але сховатися виходить поки хіба у туалет;— і... легка форма ненависті до всього людства, яка минає після сніданку. Це не діагноз. Це — версія базового функціонування у світі, який залякані невротики з безмежною владою і самозакохані тупі нарциси довели до ручки.Але давайте серйозно: - Якщо ви сьогодні встали, заправили своє ліжко і принесли в цей світ себе та свої добрі наміри — це вже вчинок гідності. - Якщо ви ще й потурбувалися за когось: помолилися за близьких, відповіли на повідомлення, приготували щось смачне чи таки пішли на роботу  — ви тримаєте світ! - Якщо у вас є думка: "Щось я так втомився, замахує мене те все" — вітаю, у вас все ще працює саморефлексія, здоровий глузд на місці, ви можете йти далі.Ну що ж. Субота. Ви досі тут. Значить — світ ще тримається. Давайте поживемо, подивимось 🤍#іпровійну